13. Іван: Треба починати діяти

Іван

Вранці я ледве розплющив очі. Не хотів вставати. Мабуть, усе через вчорашній вечір, який приніс мені чимало негативу, адже дізнався, що Яна піде з Анатолієм до ресторану.

Лежав та не розумів, як вона могла погодитися на таке. Неозброєним оком видно, що Гриценко ідіот, а у голові в нього сиділо лише одне...

Не хотів навіть уявляти, що волів із нею робити бізнесмен, але тямив - треба зробити все можливе, аби їхня сьогоднішня зустріч не сталася.

Тому піднявся з ліжка, а заспані очі глянули на годинник. Панувала десята година ранку, а я відчував, що нині стояв обід. Стан жахливий.

Організм просився повернутися під теплу ковдру та знову поринути в солодкий сон. Утім проігнорував таке.

Через годину я був зібраний та сидів у авто. Думав, що робити далі, а якщо говорити точніше, то перебирав у голові різноманітні варіанти, які стосувалися наступного - під якою причиною прийти у офіс Яни?

Було чимало варіантів, але кожний з них здавався мені ідіотським. Контракт ми будемо складати та підписувати у понеділок. А нині що?

- Дурня! - гримнув я та вдарив по керму автівки. - Треба щось негайно вигадати...

Думав. Напружував мізки, але якось нічого путнього не виходило. Гадав, що зараз від цього зійду з глузду, як тут дещо прийшло до голови, а тому одразу завів автівку та поїхав до офісу дівчини.

Дорогою сміявся зі свого плану, але одночасно хвилювався через декілька причин. Перша полягала у тому, а чи справді Яна зараз сиділа на роботі? А інша через мою аферу, яку хотів нині провернути…

Це якесь божевілля. Дівчина не повірить. Але це лише причина для того, що з'явитися перед її очима. А далі? Я про це думав? Так. Хоча нічого путнього у голову не приходило. Буду імпровізувати.

Однак на що я взагалі надіявся? На те, що вона розтане переді мною? А якщо вона таємно закохана в Анатолія, а непокора перед ним, то лише гра, щоб не здаватися легкою здобиччю? Усе можливо, але я сподівався, що все не так. Одночасно не забував, що мені у спину дихав Роман. Він сильний суперник.

Яна мала до нього сильні почуття. Я не забув, як вона за ним падала, збиралася на побачення, а потім страждала від його вчинків. Він приніс їй чимало сліз.

Я тоді мав шанс, але проґавив його, бо був не настільки настирним. Не хотів їй набридати, а, либонь, варто було вдатися до цього.

Але така поведінка не властива мені. Не звик поводитися так зі жінками. На мою думку, це бридко.

А якщо сьогодні відкинути ці принципи? Стати як Анатолій? Дуже складне запитання. Над ним варто буде подумати, а нині треба дивитися на дорогу, бо вже через свої думки порушив правила дорожнього руху - проїхав на «червоний» пішохідний перехід. Добре, що там нікого не було, а поряд не чатував патруль поліції.

Через годину опинився під офісом Яни. Десь хвилин десять м'явся на одному місці, а далі відкинув усі страхи. Але вийти не дав телефон. Мені набридала Злата. Від невдоволення закотив очі.

- І що ти від мене хочеш? Невже тобі не ясно, що зараз не горю бажанням із тобою спілкуватися! - сказав у голос, а далі підняв слухавку.

- Привіт, - радісно говорила вона. - Які плани на сьогодні?

- Вітаю, - холодно проказав я. - Важко відповісти.

- Чому? - хмикнула брюнетка.

- Я сьогодні на роботі.

Запанувала тиша, а далі пролунало дзвінке:

- Серйозно? Ти працюєш? А нічого, що нині субота?

- Таке життя. Щоб щось мати, то треба багато працювати.

- А особистий простір? Ти знаєш, що якщо не відпочивати, то від втоми можна дати копита?

І чому вона так хвилювалася за мене? Невже їй так сильно хотілося мати зі мною стосунки?

- Знаю, але нічого не можу зробити? А ти щось хотіла?

- Так, я думала запросити тебе до ресторану.

- Ми з тобою наче говорили, що дане питання краще підійняти для обговорення наступного тижня.

- Так, але я не хочу стільки часу чекати! - гримнула вона.

- Злато, у мене робота.

- Навіть о десятій годині вечора?

- Зла...

- Так! Я тебе сьогодні запрошую на вечерю. Щоб до десятої прийшов до "Казкової галявини"! Сподіваюся, ти знаєш, де це?

- Знаю, але нічого не можу обіцяти. Зрозумій, що я...

Злата поклала слухавку. Що за дівчина? Навіть не дала змогу договорити. Так халеп багато маю, а тут вона зі своїми вибриками.

Але знатиме, як слухавку кидати. Я не піду до того ресторану, навіть якщо Яна мені відмовить.

Я вийшов з авто. Сьогодні стояв гарний та теплий день. Сподівався, що коли виходитиму з цього приміщення, то не відчуватиму пригнічення. Але хто знав, як пройде моя розмова з Яною.

Зайшовши до офісу, то одразу наткнувся на кремезного охоронця. У мене був чималий зріст, а цей чоловік ним просто дивував - понад два метри, а на додачу могутня статура. Він нагадував шафу.