4. Іван: Якось багато суперників

Іван

Я сидів у своєму кабінеті. На годиннику ще не було навіть восьмої. Сьогодні приїхав на роботу вельми рано, а все через Яну.

Після вчорашньої зустрічі, то я сам не свій. Якось поки був на заході ще тримався, а коли переступив двері своєї квартири, то понесло не у ті степи.

Думав лише про неї. Вона раніше мені вкрай сильно подобалася, а зараз... Навіть нема, що коментувати.

Зараза! Сміюся! Життя познущалося! Почуття, які спали, прокинулися та заграли яскравими барвами. Я любив руду. Ще сильніше, аніж колись.

А може це доля? У неї нікого нема. Вона одна, а тут я.

Іване, а не забувся, як Яна тебе обманула? Але яка нині різниця? Кохання не зупинити…

Тому вчорашній вечір провів у кріслі та тримав у руках келих віскі. Повільно пив його та кмітував про неї.

З однієї сторони дивно, що ми перетнулися за таких обставин. Яка мала бути ймовірність, що я стану помічником Анатолія Гриценка, який знайомий з нею? Вкрай мала. А якщо взяти місце... Львів. Дуже далеко від Прилук. Але так сталося. Уже нічого не змінити.

На щастя, я випив лише один келих. Його вистачило, щоб відчути полегшення та заснути міцним, але коротким сном, що тривав до шостої, а там швидко зібрався та нині сидів тут.

Продовжував свої думки щодо Яни. Поки мав на це час. Офіс пустував. Зварив собі кави та сів на диван.

Запах гіркого напою повертав мене у далеке минуле - у те літо, де ми відкрили шиномонтаж, Яна грала роль моєї дівчини, поцілунок, а там та ніч... Мда.

Я зробив маленький ковток. Щось мені здавалося, що у найближчі декілька днів важко буде працювати. Перед очима стояла Яна та її руде волосся... Шкода, що вона позбулася чубчика - він личив їй, як і карі очі. Сині робили образ дівчини занадто милим. Але це я причіплявся. Зараз вона незрівнянна.

Навіть трішки перехоплювало дух, що сьогодні з ймовірністю дев'яносто відсотків побачу її. Але що це дасть? Почну до неї залицятися? Нападу з поцілунками? Притисну до стіни, схоплю за вогняне волосся та покриватиму вустами її м'яку шию, щоб вона розтанула? Зваблю? Можливо... Гадав, що не встоїть. Зараз всі дівчата переді мною стелилися.

Злата взагалі учора зійшла з розуму. "Випадково" відправила мені фото у білизні, а коли я подивився повідомлення, то швидко видалила. Хитрунка.

Хоча там фігура солодка, мов цукрова вата. Якби не зустріч із Яною, то б учора поїхав до палкої брюнетки, яка мала чим похизуватися. Тонка талія, великі та соковиті груди, тендітна шия та руки, пругка дупка, яку так і хочеться взяти до рук... Дуже гарна дівчина, а при цьому без комплексів. Не кожна скидатиме еротичні фото молодику, який напередодні трішки не гарно з нею розмовляв. Либонь, я сильно її зачепив.

Усміхнувся. Згадав світлину, але Яна не гірша нині, а може навіть краща. Не сумнівався, що одяг ховав красу, яку я колись мав. Звісно не довго.

Але торкався, цілував... А зараз Яну бажав завоювати Анатолій. Йому це не вдасться. Він занадто пихатий зі жінками, а Яна такого не терпить. Вона горда. Хоча...

Я також жадав заявити свої права на неї. Пропустити такий шанс? Ні... Зараз я відчував, що треба завойовувати дівчину та забутися про кляте минуле. Якщо навіть не любить, то закохаю в себе.

Але при цьому доведеться конкурувати зі своїм шефом. Смішно. Навіть дуже. Утім бажання бути з нею керувало мною. Я здобуду її. Анатолій це робитиме різко, а я оберу іншу тактику.

А якщо він переможе? Ні. Не зможе. Яна не опиниться у його ліжку. Це точно.

Із такими думками невдовзі стукнула дев'ята година. Я зв'язався з італійцями. Вони готові зустрітися о шостій. Це добре. Тому одразу повідомив свого начальника, а також зателефонував на фірму Яни. Тепер вона знала, а мене гріла думка, що я побачу її. Від цього ставало спекотно всередині, а фантазії несли мене не туди.

Важко себе стримувати, щоб "нічого такого" не почати уявляти. Заплющив очі. Віддався вимислам. П'ять хвилин погоди роботі не зроблять.

Але мене перервав телефон. Злата кинула чергову світлину. Цього разу підняла ставки. Без білизни та не видаляла. Воліла звабити? Хитрунка! Чорт!

А вона була гарна! Але я думав про іншу. Але Злата набрала мене.

- Якщо ти ввечері зі мною повечеряєш, то побачиш це на власні очі, - муркотіла вона.

- Злато, а не страшно тобі надсилати еротичні фото чоловіку, якого тільки раз бачила?

- Ти мені сподобався.

- Навіть так, - усміхнувся я.

- І як тобі? Збуджую? М?

Лунали дивні питання. Звісно гарна. Тут жоден чоловік не зможе встояти. Така талія змусить кожного давитися слиною.

- Злато, мені здається, що ти все прискорюєш, - став я говорити чисту правду. - Приємно отримувати подібне від дівчини, але нині це зарано.

- Зарано? - хмикнула вона. - Навіть не думала, що ти такий довбень. Добре. Як змусити тебе запросити мене у ресторан?

Злата вкрай настирлива. Хотіла все та одразу. Ніколи таких не зустрічав.

- Я не волію тобі брехати, але я поки зайнятий. Пропоную це питання підійняти на наступному тижні. Гаразд?