ГЛАВА 32

Я фактично весь день пробула у світі снів. Там було дуже затишно. Мені знову снилося синє море, теплий пісок та ніжне сонце. Я там сиділа на березі та дивилася своїми карими очима на воду, яка спокійно коливалася від вітру.

Це заспокоювало мене. Хотілося там бути постійно, але різкий звук витягнув мене зі сну.

Різко відчинила очі. Тепер вони бачили не творіння природи, а працю майстрів - білу стелю. Перші секунди просто лежала, а далі втямила, що хтось дзвонить у двері та робить це нахраписто.

Мені не хотілося вставати. Я навіть спочатку накрилася простирадлом, але це не врятувало від цього. Довелося підняти своє тіло, яке я перед цим накрила атласним червоним халатом.

Поки я йшла до дверей, то гадала, хто там може бути. Мій мозок був переконаний, що там стоятиме Роман, але мої думки виявилися хибними.

До мене приїхав Іван. Це здивувало та одночасно змусило відчути всередині ще дивніші емоції. Для чого хлопець навідався до мене?

Я застигла. Почала думати для чого він тут, але Христюк у черговий раз натиснув на дзвінок, а тому я не стала тягнути та відчинила.

Тепер ми стояли одне навпроти одного. Брюнет хвилювався. Його видавали зеленкуваті очі, що не витримували мого погляду, а також руки. Останні хлопець не знав куди подіти. Зі сторони складалося враження, що вони йому дуже сильно заважали. Христюк нервово запихав їх у кишені, виймав, а далі починав усе з початку.

- Привіт, - сказала я до нього

- Привіт, - почувся його голос, який був хриплим та одночасно скрипучим.

- Щось сталося?

- Це я хотів у тебе запитати. Весь день тобі телефонував, а твій телефон знаходився за межами досяжності. Я злякався і тому вирішив приїхати до тебе.

Я стиснула губи. Він переживав. Хоч хтось у цьому світі переймався за мене.

- Проходь, - відказала я, відійшовши від дверей. - Розмовляти на порозі - не  найкраща ідея.

Іван пройшов всередину квартири, а я зачинила замок та пішла за ним.
Ми осіли на кухні, де хлопець впав за стіл, а я розмістилася навпроти нього. Звісно мій вигляд нині був жахливим. Волосся стирчало в різні сторони, обличчя було заспаним, але Яна, що була нині, то стовідсотково краща за ту, що існувала понад місяць тому. Хоча іван бачив мене п'яною та тримав над унітазом. Що його нині могло здивувати? Думала, що вже абсолютно нічого.

- Я прочитав твоє повідомлення та трішки забідкався, - почав говорити він. - Що з тобою сталося?

Я закрила обличчя руками. Сьогодні багато, що трапилося дурного, але чи варто йому це все розповідати? Гадала, що ні. Мені соромно комусь говорити, що стала жертвою обману, бо зі самого початку мала б побачити, що щось не так

- Усе зараз добре, - відказала я, показавши обличчя. - Просто трішки вранці себе погано почувала.

- А навіщо тоді телефон вимкнула?

Іван ставив правильні питання, які могли вивести мене на чисту воду, але я намагалася всіма можливими способами не здати себе. Йому мене не розкусити.

- Він розрядився та вимкнувся, а я цього не помітила, бо заснула.

Я намагалася говорити ці слова дуже впевнено, щоб Христюк нічого не запідозрив. Проте Іван не вірив мені. Про це говорив вираз його обличчя.

- Ти мене не обманюєш? - запитав він.

- Ні, а чому ти подумав, що я тобі говорю не правду? Чи у тебе є якісь аргументи?

- Якщо чесно, то ні. Проте мені всю ніч снилися доволі погані сни, де головною героїнею була, на жаль, ти. Я звісно не з тих людей, які вірять у такі речі, але коли вранці прочитав твоє повідомлення, то... Я гадаю ти мене зрозуміла.

- І що тобі такого спало на думку?

- Я бачив, що тебе кусають змії. Вони були такими великими та зеленими.

- І я просто сиділа та нічого не робила?

- Ти мала зав'язані очі. Я намагався тебе врятувати, але ти знаходилася в якомусь скляному кубі. Спочатку намагався його розбити, товк руками та ногами, але ця справа виявилася марною. Матеріал не хотів трощитися, а ті гади продовжували встромлювати у тебе свої зуби.

На жаль, я мала дуже гарну фантазію, а тому цю картину мені було уявити дуже просто. Від цього тілом пробіглися колючі мурашки. Це якось дуже страшно.

Хоча дивно, що Івану таке снилося. Невже у цьому світі дійсно існувало щось надприродне? Мабуть, що так, бо після всього, що зі мною сталося, а також гадання Нелі, то я починала вірити, що щось дійсно було.

- Але це тільки сни, - сказала я йому, щоб втішити. - Нині жива та мені начебто нічого не загрожує. Змії на мене точно не нападуть, а ось комар може спробувати попити моєї крові.

Іван розслабився, але не настільки, щоб спокійно сидіти. Я бачила, що він хотів кинути мені якесь запитання, але чомусь мовчав. Звісно тут не важко було здогадатися, що він тримав на язиці.

Христюк стовідсотково бажав запитати мене про моє побачення з Романом, але боявся. Це логічно, бо коли ми починали говорити про особисте життя, то між нами виникали дуже серйозні сварки.

Це не дивно, бо Іван кохав мене та сильно ревнував. А що зі свого боку я відчувала до цього хлопця?