ГЛАВА 29

Якось непомітно пройшов цілий місяць. Він був спокійним на події, але доволі сумним. За цей час моє спілкування з Романом повністю припинилося. Хлопець не відповідав на мої повідомлення, а коли телефонувала, то говорив, що дуже зайнятий чи щось подібне.

Такі зміни у наших стосунках викликали у мене депресію, а також моє серце розбилося на дрібні шматочки. Декілька ночей я ревіла та шукала причину такої поведінки блондина, який так різко відштовхнув мене.

Не дарма деякі говорили, що аби розбити чиюсь мрію, то спочатку треба дати велику надію. Так і трапилося зі Жердановим. Я відчувала з ним неймовірне щастя та гадала, що ще трішки та взагалі все буде чудово, але то виявилися марні сподівання.

Звісно я розуміла, що Роману після ситуації з поліцією було вкрай важко, але це не привід кидати дівчину, яка начебто подобалася. А я йому подобалася? Останнє питання мене мучило декілька тижнів.

На щастя, час дуже добрий лікар. За декілька тижнів мої переживання перестали бути настільки гострими та колоти мене. А щоб зовсім не думати про невдале особисте життя, то я активно зайнялася роботою.

За весь цей час шиномонтаж "Літо-Зима" дуже сильно піднявся. Наші заробітки були вищими, аніж цього очікували, а тому на зайві кошти я думала до зими облаштувати опалення, адже якось буде не весело сидіти у холодному приміщенні, а «дуйчики», які пропонував Іван, то не варіант.

Щодо Христюка, то наші стосунки за цей час значно покращилися. Брюнет майже не показував до мене свої істині почуття, а я удавала, що між нами не був той поцілунок.

Але інколи натягнуті моменти траплялися. Декілька разів Іван намагався до мене підступитися. Перший раз запрошував піти в кафе, а другого в кіно. Однак відповідь для нього була невтішною:

- Вибач, але ні.

Хоча з однієї сторони я могла піти з ним, щоб розвіятися, але не хотіла. Я не бажала грати почуттями хлопця, бо якби пішла, то він би став надіятися, що щось може бути. Навіщо ще йому було розбивати серце?

Але одна деталь щодо Івана мене дуже сильно хвилювала. Коли я бачила його у компанії тої Мілани чи Мілени (за цей час таки не спромоглася вивчити її ім'я), то у мені виникали ревнощі. Я не могла собі цього пояснити, але бачити їх в одній компанії не могла.

На жаль, сіра речовина у мозку не пояснювала таке дивне почуття, але воно сиділо у мені. Інколи мені здавалося, що як би це не звучало дивно, то закохувалася в Івана. Але одразу відкидала ці думки.

Я гадала, що це скоріше бажання заповнити пустоту, яку в мені викопав Роман, а тому намагалася максимально триматися на відстані від Христюка. Також це була друга причина чому я ігнорувала запрошення хлопця.

Також весь цей місяць родичі Христюка не шукали зустрічі зі мною. Лише декілька разів писала Вікторія. Дівчина хотіла зі мною товаришувати, але ми вкрай різні люди, а тому наше спілкування, зупинялося ще на етапі, як твої справи, де відповідь була доволі простою та короткою - добре.

Але найважливіше, що сталося зі мною за весь цей період - схуднення. Поведінка Романа жодним чином не вплинула на мою дієту та бажання стати красивою, а може навіть допомогла.

У перші тижні від нервів я втратила понад п'ять кілограмів, а нині моя вага складала шістдесят п'ять, але на цьому я не зупинялася, а навпаки вперто йшла до цілі.

Спочатку мені не вірилося, що зі мною відбувалися такі карколомні  трансформації, але коли в один понеділок зрозуміла, що весь одяг у шафі на мене великий, то прийшло прозріння - я тепер не товста.

Звісно назвати мене стрункою, мов берізка, не повертався язик, але я була нормальною. Усі таблиці співвідношення зросту та ваги говорили, що я в межах рекомендованої ваги. Однак хотіла досягнути ідеалу, а тому навіть записалася до спортивної зали, де вперше у житті зазнала чоловічої уваги. Це було в новинку.

Один хлопець під час тренування підійшов до мене та став знайомитися. Для мене це було настільки дико, що я навіть зашарілася та почервоніла. Тоді той накачаний молодик узяв у мене номер телефону, але, на жаль, таки не зателефонував. Звісно від того часу пройшло два дні, але то таке.

- Я гадаю, що він дасть про себе знати, - говорила Юлія, яка дуже сильно захоплювалася моїм схудненням. Це настільки сильно вплинуло на неї, що вона навіть сама почала скидати вагу.

- А якщо навіть ні, то сильно не засмучуся, - говорила я. - При тому нині заводити якісь нові стосунки не правильно. Моя травма досі не загоїлася.

- Це зрозуміло, але я дотепер не розумію, як Роман таке вчинив. У вас все так добре складалося, а тут...

- Мені якось не кортить про це розмовляти. Не хочу згадувати його.

- А тому якщо зателефонує той красень, то йди з ним. Тобі нині нема чого комплексувати. Ти стала красунею...

- Угу, - відповіла, дивлячись у монітор комп'ютера, як тут почав вібрувати телефон. Мої карі очі зиркнули на екран: Степан Жерданов. Мене це дуже сильно здивувало. Таку реакцію помітила Юля, яка запитала з надією в очах:

- Хто там?

- Батько Романа, - неохоче відказала я.

- Таке собі.

Після дуже інформативного коментаря подруги я взяла слухавку та почула: