ГЛАВА 27

За якісь дві хвилини ми покинули будинок мого батька та знаходилися на дворі, де вже смеркало. Наші ноги швидко неслися до червоної спортивної  автівки, яка належала Жерданову.

Ці секунди я відчувала неймовірне збудження. Від нього у мене крутилася голова. Одночасно у думках уявляла, що була принцесою, яку крадуть із балу.

Коли опинилися біля авто, то Роман відчинив мені передні дверцята та сказав:

- Прошу.

- Дякую, - усміхнулася та сіла на переднє пасажирське місце.

Після цього блондин зачинив двері та швидко обійшов автівку та через декілька секунд знаходився поряд. Він дивився на мене, а я на нього.

Які же в нього  були гарні очі - від них я просто танула. Досі дивувалася, що Роман син Степана. Вони абсолютно різні, але генетика цікава штука - хлопець вдався у матір.

- Вибач, що так все сумбурно, але тільки зараз зміг тебе поцупити, - говорив він, дивлячись на мене.

Цей погляд зводив з розуму, а серце почало неймовірно сильно колотилося, мов я бігла крос, а не сиділа камінцем на одному місці та кліпала очима.

- Яно, ти мене чуєш?

- Так, - усміхнулася я.

- Ти не проти поїхати звідси? - запитав Жерданов із ясним натяком у голосі. Я не мала дитина та розуміла, що він мав на увазі.

- Не проти, - відповіла я.

- Це чудово.

За якусь секунду ми виїхали з подвір'я, а далі опинилися на дорозі. Ми кудись летіли трасою, а через хвилин п'ять завернули на якийсь закинутий шлях. Якось дивно - я гадала, що ми поїдемо до ресторану або одразу до готелю, а тут... Роман здивував.

Але яка до біса була різниця! Головне, що ми знаходимося разом! Ліс, поле, погріб - нема різниці. Я щаслива і такому!

Спочатку між нами панувала мовчанка, яку порушив Роман наступною пропозицією:

- Хочеш шампанського?

- А де ти його взяв?

- На задньому сидінні лежить

Я повернула голову. Там дійсно лежала пляшка спиртного та два бокали.

- А ти я бачу підготовився, - усміхалася я.

- Ага, - поклав він мені руку на стегно. Цей рух змусив мене почервоніти. Добре, що тут царювала темнота та не видно було мого обличчя.

Далі блондин забрав свою руку та потягнувся нею до пляшки, а через декілька секунд взяв бокали. За мить у них булькотіло ігристе вино рожевого кольору.

- За цей вечір, - дивився на мене Роман, а далі випив все до дна. Я зі своєї сторони зробила так само, бо неймовірно сильно хвилювалася.

Так ми повторили тричі. Цим спорожнили пляшку. Я відчула, як спиртне добряче дало мені в голову та одночасно забрало хвилювання. Тепер була готова на все.

- Як думаєш, що буде далі? - питався Роман, який також добряче захмелів, але якось трішки більше, аніж я.

- А які пропозиції? - пролунав мій голос, а тіло тремтіло від бажання.

- Їх багато, аби тільки нас ніхто не почув та не побачив...

Як же ці слова звучали еротично, а ще з його голосом. Рука блондина знову впала мені на ногу, а інша взяла за підборіддя. Наші гарячі погляди перетиналися, а далі...

Жерданов накрив свої вуста моїми. Тепер між нами вирував справжній поцілунок. Не той дитячий, що мав місце у парку, а саме той, що я хотіла.

Я смакувала цього парубка та розуміла, що волію більшого. Але різко чомусь згадала Івана - він так само мене цілував у ресторані, а може навіть палкіше.
Стоп! Чому я згадувала Івана! Я нині з Романом, який був моєю мрією!

- Яно, що таке? - зупинився блондин та зиркнув на мене.

Я перелякано глянула на нього. Невже він відчув мої думки? Чорт! Якось все не правильно.

- Яно? - чула я його голос.

- Романе, а я тобі дійсно подобаюся? - запитала я, бо до голови залетіли лячні слова Христюка, що я для цього красунчика лише іграшка.

Жерданов підняв брови. Він не очікував цього запитання. Це читалося на його обличчі, але з відповіддю він не став тягнути:

- Якби ти мені не подобалася, то б з тобою нині тут не сидів.

- І тебе не турбує, що я трішки нестандартна?

Роман невдоволено закотив свої очі. Мої слова його дратували.

- Вибач, - різко сказала я та розуміла, що зіпсувала такий солодкий момент.

- Та нічого, - повернув він голову до мене.

Я напала на нього з черговим поцілунком. Хлопець мені відповів. Ми продовжили нашу пристрасть, яку через п'ять хвилин хлопець вирішив поглибити. Його руки знаходилися під моєю сукнею та з кожною миттю підіймалися все вище.

Від такого зносило дах. Я неймовірно хотіла з ним кохання. Це бажання виливалося із мене так сильно, що була сама ладна налетіти на цього молодика. Але куди могла напасти дівчина без досвіду?

Мені стало лячно. Розповіла, що у ліжку тигриця, а насправді - кошеня. Яно, хтось забрехався! Але, що мені робити? Сказати правду? Чи прикинутися справжньою жінкою та забути про всі комплекси?