ГЛАВА 24

Через скляну перегородку я бачила якусь чорняву жінку, яка сварилася з робітниками та Іваном. Вона кричала дуже голосно та вкрай нерозбірливо.

Тому мені довелося вийти до них й також зануритися в суть конфлікту, який розгорівся зі шаленою силою.

- Через вашу недолугу роботу у мене розкрутилося колесо, та я потрапила в аварію? Тепер моя ластівка розбита! Ви знаєте, що мені ремонт коштуватиме в чималу суму? А?

Ці слова я почула коли опинилася біля Івана, який склав руки на грудях та дивився на жінку, яка продовжувала верещати.

- Ви маєте заплатити мені щонайменше десять тисяч зелених за ремонт авто! Чуєте! Га? Чого мовчите? Невже не можете нічого у відповідь сказати? Да? І не соромно вам погано колеса закручувати!

- Пані, ми завжди гарно все закручуємо, але ми не пам'ятаємо, що ви у нас були вчора, - сказав один із робітників.

Чорнявка засміялася та уїдливо промовила:

- Звісно ви не будете мене пам'ятати? Хто захоче залишати у голові невдоволених клієнтів? М?

- Ви можете сказати точно коли були учора? - запитав Іван, серйозним голосом.

- Звісно, - пирхнула вона. - Між третьою та четвертою годиною дня!

Христюк зиркнув на робітників, які стали негативно махати головами. Це означало, що вони не пам'ятали дану жінку, а тому брюнет продовжив:

- Ви можете назвати марку та колір авто?

- Червоне "Рено".

Робітники знову похитали головами, а Іван, який вчора з другої половини дня був за адміністратора сказав:

- Скажіть, а хто вас вчора обслуговував на касі?

- Не пам'ятаю, жінка якась, - відказала невдоволена клієнтка. - Краще скажіть, як будете компенсувати мені ремонт? Де ваш директор чи власник? Я хочу дізнатися, як я отримуватиму свої кошти!

Тут у діалог нарешті влізла я, бо мене дістала істерика цієї ненормальної.

- Для того, щоб отримати компенсацію, то спочатку варто вияснити всю ситуацію, - промовила я.

- А ви хто? - запитала незнайомка.

- Власниця, - впевнено сказала я та продовжила. - Також хочу попросити вас не кричати тут та всіх поряд не звинувачувати у ваших бідах. Закликаю вас бути спокійною. Я на вас не кричу.

Жінка у відповідь захихотіла, та цієї миті мені почало здаватися, що вона якась неадекватна.

- Вам просто говорити - ви ж не потрапили у ДТП! А я через те колесо могла загинути та двоє дітей би залишилося без матері!

Мда. На мить мені стало шкода її дітей. Така імпульсивна ненька може зламати психіку.

- Іване, ти вчора був на касі після другої години дня - можеш підтвердити, що пані... Як вас звуть?

- Ірина, - проказала швидко вона.

- Пані Ірина отримувала будь-які послуги у нашому шиномонтажі?

Іван не тягнув із відповіддю, а вимовив швидко:

- Яно, я не пам'ятаю цю жінку. Учора весь день приїжджали лише чоловіки.

- Брехня! - вибухнула невдоволена брюнетка. - Я була тут. Була!

Господи, яка вона істеричка! І як розлулити цю ситуацію? Бо якщо ще хтось скаже, що її тут не бачив, то вона тут все рознесе.

- Та я на вас до суду подам! Ця ваша кантора бігом закриється! Жах! Порозводили псевдобізнес!

- Пані Ірино, якщо ви дійсно тут були, то камери відеоспостереження підтвердять це, - сказала я, відчувши на собі здивований погляд Івана, який добре знав, що у нас нема таких гаджетів. Я нині блефувала. Хотіла глянути на реакцію цієї жінки.

- А у вас вони є? - різко змінила тон голосу клієнтка - тепер він лунав спокійно.

- Так, - сказала я. - Ми поставили непомітні моделі, щоб у очі не падали. Тому ходімо зі мною до кабінету та подивимося записи, якщо ви дійсно були, та причиною аварії є колесо, то ми вам заплатимо за ремонт.

І тут сталося те, що я очікувала. Пані Ірина дуже сильно зашарілася, а далі виговорила:

- Тоді давайте завтра, бо у мене нині є важливі справи.

- Справи? - усміхнулася я. - Невже?

- Так, - відповіла вона та додала. - До побачення.

Далі Ірина швидко вибігла з приміщення та зникла.

- І що це було? - запитав один із робітників.

- Це називається - хтось хотів нас підставити, - відказала я. - Працюйте далі, а мені варто зробити один дзвінок.

Я на сто відсотків знала, хто таке міг мені підсунути - Галя. Ця кобра вирішила мене підставити, найняла якусь божевільну, яка мала зіграти роль жертви. Однак мене так просто не провести!

У кабінеті я набрала номер Галі та почула, що за мною зайшов Іван, а тому перейшла на голосний зв'язок. Йому також варто це чути.

Через декілька секунд моя сестричка взяла слухавку.

- Алло, - роздався її голос.

- Привіт, Галюню, - відказала я. - Гадаю, що ти вже знаєш, чому я телефоную.