ГЛАВА 22

Пропозиція батька була вкрай заманлива, але вона мені не подобалася. Не кортіло йти на той вечір. Я розуміла, що стану відчувати себе там посміховиськом.

- Не знаю чи варто, - почала говорити я. - Ми тільки відкрилися.

- Доню, не починай. Це гарна можливість для вас. Наприклад, Жерданов давно хотів вкласти гроші у нову справу. Гадаю, що для нього це буде чудова нагода.

- Роман? - запитала я.

- Ні, його батько, - відказав він. - Але гадаю, що Роман також може зацікавитися новим проєктом. Він, здається, повертається у неділю. Так, Галю?

- Угу, - відповіла моя сестра. - Він має також бути присутнім на цьому заході.

Ці слова моя сестра говорила зі злістю в голосі та в очах. Я розуміла стан Галі - хлопець її відшив та надав перевагу іншій дівчині, яка не така красива та струнка.

А можливо діло не у зовнішності у цьому випадку? Не знала. Хоча дивно, що Галя не припала до душі блондину.

Моя сестра вельми гарна, але душа невимовно бридка. Така гидка, що фе. Проте це не означало, що варто забити на все та їсти далі. Я буду худнути до свого ідеалу.

- Тоді, Яно та Іване, ми чекаємо вас у неділю, - сказав батько та додав. - Ви дійсно молодці.

Після цього вони ще хвилин десять побули, а коли їм замінили колесо, то поїхали.

Мені було дуже радісно, що батько похвалив. Тепер цей чоловік не думатиме, що його менше донька невдаха, а щось може досягти.

Проте я не хотіла їхати в неділю на той захід, а тим паче з Іваном. Я не воліла зводити Романа та Христюка в одному приміщенні, бо відчувала, що це може завершитися вкрай погано.

При тому з обличчя брюнета я зрозуміла, що він сам не у захваті. При згадці Жерданова, то він позеленів. Боялася, що трапиться якась халепа. Але як її відвернути? Відмовитися ми не можемо.

Чортівня! Надіялася, що Іван сам зрозуміє, що йому краще не йти. А якщо йому сказати? Мабуть, варто ризкнути.

- Іване, ти можеш не їхати. Цей вечір не обов'язковий для тебе...

- А я хочу там бути,- перебив мене хлопець. - Можливо, хтось і справді захоче влити в нас більше коштів. Тоді ми зможемо розширитися та покращити інтер'єр.

Мої вуста не були здатні на відповідь. Говорити нині щось проти Івана не мало сенсу. Злопець на зло мені піде туди та стане говорити саме з Романом. Таке горіло в його очах. Ревнощі страшна штука, а моя відмова, як я бачила, не зупинить його перед ціллю.

Далі Іван заховався до кабінету, а я стояла та дивилася, як обслуговували наступного клієнта. Моя душа гойдалася в різні сторони. Як же мені було неспокійно. Від цього стресу мені навіть захотілося їсти...

До обіду я знаходилася у головному залі та виконувала роль адміністратора - розраховувала клієнтів та насильно їм пхала наші візитки.

Весь цей час я думала, як мені викрутитися з цієї ситуації. Навіть була ідея просто самій не піти туди - сказати, що захворіла. Проте Іван не поведеться на цю виставу. Тому я відчувала себе вкрай жахливо.

Далі прийшла Юля, а Христюк змінив мене. Я одразу подалася до кабінету з подругою та закрила скляні перегородки жалюзями.

- Для чого така секретність? - запитала білявка, яка навіть близько не уявляла, що щось не так.

- Мені треба тобі дещо сказати, - промовила я. - Сідай на стілець, бо слухати будеш довго.

Я розповіла подрузі абсолютно все, що приховувала ці дні. Юля від цього випала в осад. Моя подруга отримала шок від правди.

- Це цілковитий треш! - говорила вона. - Мені не віриться, що я мала рацію щодо Івана. Але бачиш - гадання Нелі збулося.

Знову Неля... Замість того, щоб дати пораду, то подруга згадувала інформацію, яка нині погоди мені не зробить.

- А Іван добре цілується?

- Юліє! - гримнула я. - Ти знущаєшся? Я не знаю, що мені робити, а ти питаєш мене якусь дурню. Зовсім у тебе нема совісті! Краще дай мені якусь тямущу пораду.

- Як я можу тобі дати пораду якщо, я не шарю в таких справах? Ти про це не подумала? Я тільки про кохання з книг знаю.

Юля насупила свої тонкі губи. Ще вона до цього всього образилася.

- Вибач, - сказала я подрузі. - Просто я зараз на сильних нервах..

- Та все добре, але ти інколи просиш у мене нереальні речі. Хоча у мене є декілька думок.

- Яких? - зиркнула я на неї.

- Перший варіант полягає у тому, щоб все пустити так як воно має бути, а саме - нічого не робити. Якщо ти потрібна Івану та Роману, то хай за тебе воюють між собою.

Цей варіант мені не подобався, бо він не враховував мою думку та почуття. Я хотіла бути з Романом, а не стати виграшом Івана. Хоча якщо зважати на харизму Жерданова, то перемога мала бути за ним, але життя доволі дивна штука. Інколи такий сюрприз може принести, що все життя згадуватимеш.

- Ні, не підходить, - махнула я головою.

- Другий доволі радикальний - сказати Івану, щоб не думав пхати носа у ваші стосунки з Романом.