ГЛАВА 15

Я лежала у ванній. Тепла вода огортала моє тіло, а серце неймовірно колотилося. Ніколи в житті не переживала таку емоційну бурю. Кохання дійсно неймовірна штука. Не дарма учені казали, що воно сильніше за наркотики, але на відмінно від останніх не шкодили, а навпаки надихали щось робити.

Тепер стала думати над тим, що варто не тільки сидіти на дієті, а включити до свого життя спорт. Треба хоч два рази на тиждень організовувати собі зарядку. Можна звісно пробіжку, але поки це шкідливо. Моя вага занадто велика, а суглоби не стальні. Коли ваги будуть показувати менше вісімдесяти, то задумаюся про це. Хотілося мати не тільки струнке тіло, а трішки підкачане.

Але до неділі я точно не стану 90/60/90. Зараз у мене далекі від цього параметри, але я свого досягну. Перетворю свої 120/99/119 в ідеальні цифри. Якщо поставила перед собою ціль - буду йти.

А зараз треба перепросити в Івана. Звісно нині вже пізня година, але нічого.
Я взяла до рук смартфон та набрала номе чорнявого хлопця. Він моментально взяв слухавку. Від цього навіть зніяковіла.

- Яно, я дійсно не знав, що так буде, - почав говорити він.

- Іване, все добре, - заспокоїла я його.

- Точно?

- Так. Інколи все, що стається, то до кращого. Твоя сестра зірвала мені побачення, але це не означає, що це кінець.

- У сенсі?

- Тебе цікавить моє особисте життя? Звісно я можу тобі розповісти, як товаришу, але гадаю, що чоловікам не до вподоби таке слухати.

- Мабуть, твоя правда, - промовив він.

- Але я скажу коротко - у мене буде, ще одне побачення.

- Це добре...

- Тебе завтра на яку годину чекати?

- Я прийду десь о другій.

- Гаразд, а нам вистачить часу до вечора, щоб розробити дизайн? Бо в неділю я точно не зможу.

- Вистачить, - запевнив мене хлопець.

- Тоді до завтра.

- Бувай.

Я поклала телефон на край ванни та повністю занурилася у воду. Тепер моє життя здавалося яскравим, але головне, щоб все у неділю пройшло чудово.

Хоча досі не вірилося, що Роман звернув на мене увагу. Його типаж - стрункі моделі, які самі бігали за ним пачками. А тут - я.

Ранок почався для досить бадьоро та активно. Останнє полягало в тому, що я одягла свій спортивний костюм та подалася на майданчик. Сьогодні мала зробити тридцять присідань та кучу якихось вправ, які рекомендував застосунок у телефоні.

На жаль, на екрані все набагато простіше, аніж у реальності. На відео дівчина так легко показувала всі вправи, а коли я стала їх повторювати, то жах... Почала розуміти, що це точно не для мене. Через п'ять хвилин я здалася та гепнулася на лавку. Стала шукати вихід, який прийшов швидко – варто записатися у спортивний зал, де мене навчатиме не телефон, а інструктор. Це точно буде краще, бо смартфон не враховував мої реальні можливості, а коли поряд стоятиме спеціаліст, то він розкаже, як все правильно робити, аби не зашкодити здоров'ю.

Після сніданку та душу я впала на ліжко. Думала зателефонувати Юлі, яка вчора ледь припадок не вловила від моєї розповіді про зірване побачення та нову зустріч із Романом, але дівчина сьогодні працювала.

У білявки субота завжди була зайнята від ранку до вечора. Переважно всі її клієнтки записувалися на цей день. Тому вирішила сісти за ноутбук та розробити у фотошопі дизайн вивіски.

На щастя, я дуже добре володіла цією програмою та за годину накидала декілька макетів вивіски та варіантів візиток. Питання було лише у кольорі. Мені дійсно хотілося рожевий, але кляті чоловіки зі своїми вподобайками будуть проти цього. Мабуть, варто буде взяти до уваги варіант комбінації барв.

У зазначений час Іван прийшов до мене та здивував. Сьогодні  хлопець з очима кольору хакі прийшов у однотонній синій сорочці, а в руках тримав білу орхідею.

- Це тобі, - простягнув він горщик із цією гарною квіткою.

Я трішки отетеріла. Навіщо він приніс? Звісно це мило, але для чого?

- Іване, а що це значить? - підняла я брови. - Ти до мене залицяєшся?

- Ні, це тобі моя мама передала. Вона вчора пересаджувала квіти та сьогодні вранці винесла мені голову, щоб я зайшов до неї та взяв цей горщик і приніс тобі.

- Це вельми мило, - відказала я. - Однак краще, щоб твої батьки не робили мені таких подарунків. Наші стосунки - це вигадка, а тому краще не заходити далеко.

- Це точно, - відказав він. - Але квітку ти візьмеш?

- Та візьму. Дякую.

Брюнет роззувався, а я поставила орхідею на вікно. Дуже приємно отримувати такі подарунки, але не хотілося заглиблювати батьків Івана в брехню.

- Чай чи каву? - запитала в Христюка, який зайшов на кухню.

- Мабуть, перше.

- Оки, - відказала я швидко поставила чайник грітися на газ, а поки вода закипала, то показала хлопцю свою роботу.

На диво, із десяти макетів йому сподобалося п'ять, де серед яких ми швидко обрали один, що найбільше нам був до вподоби обом. Тепер проблема полягала у кольорах.