ГЛАВА 4

Коли я вранці заходила в офіс, то навіть не могла подумати, що буду йти з нього через декілька годин, тримаючи в руках чашку та грошове дерево. Але життя бентежне. Тут думала, що все добре, а через хвилину все змінилося. Якщо одним словом говорити - таке...

Я спустилася на перший поверх, вийшла на стоянку та обернулася. На мене втикав великий офіс компанії. Його декілька років тому звів батько. Будівля не висока - всього шість поверхів, яка пофарбована у фіолетовий колір.

Звісно трошки рвала очі, а для Прилук взагалі епатажна бомба. Хоча саме таким варто привертати увагу, адже в нинішньому океані бізнесу треба виживати всіма можливими способами, бо всі хочуть заробити, а тому вигадували найрізноманітніші способи, як заманити у свої тенета покупця. А якщо брати ринок косметики, то взагалі - важко. Нині розвелося стільки брендів, що аж тяжко щось обрати. Тому на упаковках доводилося писати інколи цілковиту дурню, але вона діяла. На жаль, велика кількість людей вірила, що шампунь відновить волосся, додасть густоти, зупинить випадання, позбавить від лупи, а також збільшить зарплату втричі.

Від цієї думки я ледь помітно усміхнулася. Щось мені дійсно зараз було сумно їхати. Дуже хотілося, аби нині вийшов батько та сказав:

- Яно, стривай! Я погарячкував! Повертайся!

Але це солодкі мрії яким точно не збутися. Якщо навіть так би гіпотетично сталося, то б не повернулася. Галя сьогодні дістала не на жарт...

- Фу! - сказала я сама до себе. - Досить думати про цей день. Уже нічого не повернути. Я мала змиритися!

Звісно я вже переварила у собі той факт, що мене звільнили та так далі. Однак до моєї рудої голови завітав Роман, але... Губи стиснулися в пряму лінію. Я розуміла, що у мене мало шансів, а якщо брати до уваги, що він запросив Галю до ресторану... Але вона може брехати. Я не вірила, що він таке викинув. Треба докази!

Однак мені якось різко стало дуже сумно. Навіть сльози накотилися, але я їх навіть не могла витерти, бо тримала в руках вазон, який хотілося кинути в сторону та закричати.

Але цієї миті мій мозок осяяло. Там з'явилися цікаві думки, які змусили мене загорітися. Звісно у переносному значенні.

Тому я швидко залізла до свого авто та набрала Юлію. На щастя, моя подруга одразу підняла слухавку.

- Слухаю, сонце, - сказала вона бадьорим голосом, попри вчорашню божевільну гулянку. - Щось сталося?

- Мені треба з тобою зустрітися та поговорити.

- Твій стурбований та одночасно веселий голос мене лякає. Невже батько зробив тебе директором фірми? Чи може Галя нарешті від своєї злоби вдавилася?

- Це не телефонна розмова. Треба зустрітися. Матимеш для мене годинку?

- Та хоч весь день. Сьогодні в мене тільки одна клієнтка. Ось щойно зробила її френч та відпустила на всі чотири сторони. А нині валяюся на ліжку. Трохи ноги болять.

- Ок, значить я буду через пів годинки.

- Чекаю, - сказала вона. - Ставлю чайник.

Після розмови я одразу поїхала до Юлі додому. Моя подруга жила в приватному будинку неподалік від недобудованої лікарні, а працювала вона майстром манікюру. Хоча за освітою білявка бухгалтер, але конкуренція була ще тою стервою. Не давала вона інколи можливості дійсно здібним людям показати себе. Ось тому Юля не цифри до ладу приводила, а нігтики жінок.

Дорогою зі мною сталася ще одна халепа - в авто зламався кондиціонер, а за вікном вирував червень, який добряче пік. Звісно мені не довго було їхати, але за той час я встигла покритися потом та накласти на кондиціонер п'ять мільйонів прокльонів.

Ну не міг він квакнутися завтра або гавкнути вчора? Цікаво, що буде далі? На мені порвуться штани? Да? Життя, що ти там приготувало? А ну признавайся? Дупа, ти мерзенна!

Юлія від моєї розповіді випала в осад. Білявка не вірила моїм словам. Їй це здавалося вигадкою.

- Ти точно не жартуєш? - запитала вона.

- Ні, - нервово засміялася я.

- Мабуть, тебе зурочили. Я навіть здогадуюся, хто це міг бути... Може сходи до ворожки? Га? Хай там тобі яйце викачає…

Я надула щоки. Юля інколи зі своєю вірою у надприродне трішки дратувала. Досі згадувала, як вона розказувала, що колись бачила на кухні домовичка...

- Яно, ти чуєш мене?

- Та чую... Але яйця мені точно не допоможуть.

- Дарма. Тобі точно пороблено. Не можна за один день втратити роботу, посваритися з родичами, Галя звісно не рахується, а також у черговий раз у такому негарному світлі постати перед тим красенем...

- А ще кондиціонер зламався в авто.

- О, бачиш... Треба зняти зурочення.

- Юліє, ну ти серйозно? - запитала я, схопивши булочку з маком та стала жувати. - Я не вірю в таке. Краще послухай, що мені спало на думку.

Подруга образилася на моє скептичне ставлення до її пропозиції. Вона стиснула свої тонкі губи та звела світлі брови. Таке робило дівчину схожою на милого ведмедика.

- Вибач, - сказала я. - Просто ти ж знаєш, що не вірю в подібне.

- Угу, - неохоче відповіла вона.