ГЛАВА 3

Мій батько чекав, поки всі вийдуть із кабінету. Коли нарешті нас залишили на одинці, то він встав та підійшов до вікна, а я тим часом дивилася на нього та дожидалася поки цей чоловік у чорному костюмі заговорить.

- Яночко, - нарешті пролунав його голос.

- Що? - підняла я голову та перетнулася з його очима. Там не було суворості, а скоріше батьківська любов. Він не хотів на мене кричати.

- Я думаю, ти розумієш, що так далі не може тривати? Так?

- Я зроблю на завтра той звіт. Без питань. Просто Галя мене підставила… Вона обожнює виставляти мене дурепою перед усіма.

- Яно, Галя тут ні до чого. Перестань звинувачувати інших у своїх бідах.

- Але! -  обурилася я. - Вона...

- Дай мені сказати, - суворішим голосом висловив він та сів за стіл. Батько склав руки у замок та запитав. - Скільки ти за останні три місяці вчасно приходила на роботу?

Я мовчала. Це було хворе для мене запитання, бо зазвичай приходила біля дванадцятої, адже все через мій біологічний біоритм, який відповідав сові. Ну не могла я заснути в десять годин вечора та прокинутися о шостій. Для мене це просто непідйомна місія!

- Значить ти визнаєш, що на дев'яту ніколи не приходиш?

- Але я виконую свою роботу, - відказала та продовжила. - Звісно не завжди якісно, але все приходить із досвідом. Я не можу стати за рік геніальним робітником. Мені треба час, щоб розібратися з тими всіма постачальниками. Я не робот. Чи ти досі злишся на мене, що минулого тижня забулася зустрітися з тими корейцями? Це було не спеціально...

- Досить, - перебив він.

- Тату, - протягнула я.

- Яно, я дуже тебе люблю, але ти вкрай безвідповідальна. Можливо я весь час закривав очі на твою роботу, але сьогодні у мене остаточно здали нерви. Ти запізнилася на нараду, не зробила звіт, а твій зовнішній вигляд... Я мовчу.

- А що не так? - обурилася я.

- Ти бачила себе у дзеркалі? Ти наче всю ніч пиячила... Очі червоні, волосся немите, одяг зім'ятий, мов із одного місця витягнули...

- Я вчора ходила на день народженні. Трішки перебрала.

Однак такі слова не подіяли на батька, а якось навпаки.

- Це не виправдання. Я також вчора був на святі, але не прийшов, мов із будуна. Яно, як ти не розумієш, що тобі варто дорослішати, а також нарешті відчути себе жінкою.

Останнього я не зрозуміла. З першими реченнями сперечатися не було сенсу, але останнє... Щось воно мені не сподобалося.

- Що ти маєш на увазі. Невже ти хочеш, аби я копіювала Галю!? Може я не волію бути такою воблою, як вона!

- Доню, ти мене не правильно зрозуміла. Я нічого не маю проти твоєї тілобудови. Просто хочу натякнути, що приходити в компанію так - не варто. Ми продаємо косметику і цим робимо жінок гарними, а тому коли до нас відвідують партнери для співпраці, то ми маємо виглядати охайно. Так вимагає не тільки сфера нашої діяльності, а етикет. Тому не вигадуй щось щодо ваги. Твоя матір також не була моделлю, але я завжди її любив та буду любити.

Він засмутився. Йому завжди було важко згадувати матінку, яка померла п'ять років тому. Там дуже прикра історія. Мені також це боліло.

Її серце перестало битися під час родів. Так сталося, що в сорок п'ять років вона завагітніла третьою дитиною. Тоді батько казав, що треба робити аборт, адже здоров'я їй не дозволяло виносити ще одне чадо. Однак вона сказала, що стане народжувати. Мама дуже хотіла сина, а коли дізналася, що він дійсно у неї буде, то ледь не стрибала від щастя. Але доля вирішила внести свої корективи.

- Яно, я вирішив наступне, - сказав він серйозним голосом та глянув на мене.

- Що?

- Я даю тобі творчу відпустку.

- Як це?

- Ти ще не готова до роботи у компанії. У тобі нема відповідальності та відчуття того, що кожна твоя дія впливає на майбутнє. Ти ще просто хочеш погуляти з друзями. Я тебе розумію, адже у двадцять два роки був таким самим.

- Ти мене звільняєш... Я шокована.

- Не звільняю. Творча відпустка.

- Я не хочу йти в ніякі відпустки! Творча вона там чи не творча! Я жадаю далі працювати!

Тут мене понесло. Я кричала, адже дуже сильно обурили слова батька. На жаль, це було помилкою.

- Ти звільнена, - холодно сказав він після моєї істерики. - А візьму тебе назад на роботу тільки тоді, коли побачу, що ти дійсно станеш відповідальною та забудешся про гулянки. Мені набридло вислуховувати від знайомих, що моя донька Яна - п'яна танцює на столах! Але добре, що хоч тільки це, а не щось інше!

Після цих різких слів він пішов, а я заревіла. Дуже важко вислуховувати таку правду, яку заперечувати було вкрай важко.

Десь хвилин п'ять я сиділа у залі для конференцій. Мені нікуди не хотілося йти, а тим паче показуватися всім працівникам на очі. Я вже навіть уявляла, як Галя кепкуватиме з мене, але раптово ця думка стала реальністю. До зали заповзла гадюка, яка, на жаль, була моєю сестрою.

Галя либилася. Ох і щаслива вона. Ну просто капець. Дивилася на мене своїми сірими очиськами, які успадкувала від батька, та раділа. А радість ця зла. Така зла, що не описати. Хоча можна сказати одне - моя сестра справжня відьма. Шкода, що зовнішність у неї ангельська. Однак їй більше підходить велетенський горбатий ніс із бородавкою та... Але то мої фантазії. Не варто спускатися до її рівня.