ГЛАВА 2

Я блимала на свого високого та худорлявого батька. Колись він мав чорне волосся, мов крило ворона, але в сорок років генетика принесла йому несподіванку у вигляді сивини. Воно непогано підходило під його сірі очі, які нині пропалювали мене.

- Яно, ми чекаємо.

Хвилювання ще сильніше затрясло мене. В цей момент я хотіла прокинутися у своєму ліжку, бо не вірила, що це реальність. Я намагалася переконати себе, що це сон, а тому навіть заплющила свої баньки.

Але дива не трапилося. Мене нині огортала сувора реальність.

- Яно? - повторив він із дивною ноткою у голосі, що нагадувала тривогу.

Я опустила голову та відчувала, як усі на нараді чекали від мене слів, а тому сказала наступне.

- Я не знаю про який звіт йдеться. Мені ніхто нічого не говорив.

Це була чиста правда. Я дійсно поняття не мала, що за звіт. Але все пішло якось не в ту сторону.

- Тобто звіт не готовий? - запитав суворо Володимир Холодько та одразу повернув голову до моєї сестри, яка хитро всміхалася. Ця гадюка насолоджувалася цим моментом. Я бачила, як вона ловила неймовірний кайф.

- Галино, ви мали повідомити Яні про звіт у п'ятницю, - звернувся батько до неї.

Галя не ховала своєї задоволеної гримаси. Моя старша сестра, яка була доволі високою та стрункою, проказала своїм гострим язиком наступне:

- Я надіслала Яні лист на пошту, а також п'ятницю ввечері сказала їй про нього.

Така нахабна неправда розізлила мене. Я завжди знала, що Галя ще та стерва, але, щоб вдаватися до брехні, то щось нове. Мабуть, дієти, на яких вона постійно сиділа, остаточно зменшили їй мозок. Хоча моя сестричка всіх переконувала, що це правильне харчування - одні салати та відварене м'ясо. На мою думку, то якесь знущання.

- Ти нічого не казала, а тим більше мені не приходив лист на пошту, - сказала я, дивлячись на її миле обличчя. Звісно боковим поглядом я ще ловила Романа, але нині не до нього. Зараз більшим прищем на лобі була Галя. Ця дівчина вирішила мене добити.

- Яночко, перевір пошту уважно, - усміхнулася вона, показуючи свої білі та ідеально рівні зуби.

Я пирхнула та витягнула телефон. Стала гортати пошту... Чорт! Як це може бути? Там дійсно знаходився лист, який також був відкритий. Однак мені не приходило сповіщення, та я його точно не читала. Звісно не відкидала того факту, що трішки розсіяна, а у голові у мене вітер дув, але не настільки, щоб забутися про таку важливу справу. Мене точно підставили! Це зробила моя люба сестра!

- І? - питалася Галя, зарившись рукою у своє темне та ідеально рівне волосся. - Є лист?

- Є, але я його не бачила!

- Яно, можливо, ти дійсно не помітила його, - втрутився батько. - Але Галина тобі казала особисто.

- Вона мені нічого не казала, - промовила я, насупившись.

- Мої вуста казали тобі це, - спокійно говорила Галя. – Але я не винна, що тоді ти була зайнята поїданням пончиків та не слухала.

Мені здавалося, що я зараз вибухну. Галя обожнювала за кожної зручної миті вказати, що я пишна та бачу радість тільки в їжі, але нині ця нахаба перегинала палицю. Це вже в жодні ворота не лізло!

- Це не правда! Ти мені нічого не казала!

- А ти краще пригадай. Ти сиділа на кухні за столом, закидувала в себе ті велетенські бублики в шоколаді. Згадуєш?

Я пильно дивилася на сестру та в голові підіймала події того дня. Мій мозок дійсно пригадував, що десь о п'ятій я пішла на кухню пити каву. Однак у мене в той день не було обіду, бо я їздила в банк. Тому їла в таку годину.

Потім із голови випливало те, що я сиділа, а далі прийшла Галя, яка попросила у мене телефон, щоб комусь зателефонувати... Чорт! Ось гадюка! Вона тієї миті надіслала лист та відкрила його! Моя сестра підла кобра! Я цього так не залишу! Вона у мене зараз потанцює!

- Батьку, Галя мене підставила! - голосно промовила я. - Вона сама взяла...

- Що? - засміялася вона. - Ти у своєму розумі?

Цієї миті мені хотілося накинутися на сестру та вирвати їй волосся, але, на жаль, це тільки залишилося у моїх солодких думках. В конфлікт, який почав набирати шалених обертів, втрутився батько.

- Не влаштовуйте тут дитячий садок! Ви не діти! Сьогодні у нас важлива нарада, а ви... У мене нема слів.

Звісно він своєю реакцією вилив відро води на вогнище, що розгорілося між мною та Галею. Однак воно ще тліло. Я розуміла, що після наради моїй сестрі буде непереливки. Моя гордість не дасть мені забути це.

- Вибач, батьку, - промовила Галя.

Підлиза! Завжди вона такою була. Гадина кістлява. П'явка ненаситна!

- Я підготую звіт на завтра, - промовила я, опустивши голову. Мені не хотілося нікого бачити.

Але мені ніхто не відповів. Нарада тривала далі. Я навіть не слухала, що там бовкали, бо відчувала себе розбитим коритом. Мені абсолютно нічого не хотілося.

Лише під кінець цієї каторги я підняла голову. Галя продовжувала шкіритися, а ось той красунчик... За нього пішла мова, яка дала мені зрозуміти, що він тут робить.