ГЛАВА 1

Я лежала на березі моря. Ніжний вітерець ласкаво обдував моє струнке та ідеальне тіло, а сонце наносило на нього бронзову засмагу.

У руках знаходився прохолодний коктейль, який мої губи втягували через тоненьку прозору соломинку, а очі спостерігали за блакитними хвилями. Мозок від цієї картини ловив естетичне задоволення.

Однак це тривало не довго. Раптово якийсь противний звук став лунати довкола. Я почала оглядатися в різні сторони, аби виявити його джерело. Але це виявилося безглуздим заняттям. За одну секунду чарівний пляж перетворився у мою спальню, де лежала я, що відчувала головний біль та неймовірну нудоту.

Причина цих симптомів була доволі банальна - хтось учора сильно перепив. Я звісно дуже любила різні гулянки - це моя стихія, але те, що сталося вчора... Мені навіть лячно згадувати, адже це був цілковитий треш. Не кожний день побачиш, як дівчина пишних розмірів залазила на барну стійку та починала гоцати разом зі своєю найкращою подругою, яка також далеко не вобла… Ще той красунчик, який запав мені до серця… Ой… Халепа…

Хоча зараз спогади варто відкласти в сторону, адже нині чогось розривався смартфон, який витягнув мене з того божественного сну. Там все так було ідеально. Звісно не вистачало учорашнього хлопця, але... дзвінок. Я схопила телефон. Відчинивши ліве око, побачила, що мені зіпсувала ранок секретарка мого батька - Катя. От і що вона від мене хотіла? Зараз ця дівчинонька почує декілька лагідних слів від Яночки!

- Ти де? - одразу сказала вона. - Нарада вже почалася. Твій батько казиться!

- Яка нарада? - якось не доходило до мого мозку, а потім отетеріла. Я моментально зрозуміла, що мені величезна дупа. Така дупа, що варто тікати іншої галактики. Хоча, мабуть, і туди докотиться крик батька. Це дуже погано. Я потрапила до дупи.

- Яно! - знову роздався писклявий голос секретарки. - Ти хіба забула, що сьогодні мала бути нарада?

Я нервово засміялася, адже не кожний день плутала дні, а особливо дуже важливий понеділок із вихідним днем. Краще у суботу випадково прийти на роботу, аніж потрапити в таку нестандартну ситуацію.

- Що мені казати твоєму батьку? - питала Катя.

- Скажи, що я в заторі, - бовкнула я.

- Ти серйозно? У Прилуках із роду не було заторів!

- Ну тоді наляпай язиком, що у мене авто зламалося... Колесо пробилося чи гальма не роблять. Тут вмикай свою фантазію. Я буду бігти!

- Ех, добре...

Після цих слів я тицьнула на червону слухавку та на секунду завмерла. У мене досі було відчинене тільки одне око. Іншим я ще поки спала - виходила з того чарівного сну про море. Як же мені хотілося плюнути на все та знову провалитися туди, але ні! Треба було підіймати своє тіло та швидко збиратися на роботу.

Я похапцем встала з ліжка та відчула, що так різко не варто було це робити. Мій організм молодий, але похмілля било патиком по голові та шлунку. Тому одразу пішла до ванної шукати цілющі ліки. На щастя, останні я бігцем знайшла та закинула до рота.

Тепер чекала, що мені стане краще, але мої карі очі вирішили шокувати. Я побачила своє відображення у дзеркалі. Хай мене вкрадуть цигани! Це взагалі я?

На мене дивилося чудо з яскравим рудим волоссям, що стирчало в різні сторони. Також воно мало розпухле обличчя, мов його бджоли покусали.

- Оце вчора погуляла, - прошепотіла, дивлячись на себе "красуню". - І що тепер робити?

Але вибору у мене не було. Я швидко вмила обличчя та розчесала волосся. Однак це мені не допомогло. Я залежала чуб, а він зі свого боку стирчав у різні сторони. Навіть вода не допомогла вгомонити його норов. Весь у мене. Хоча це був тільки початок. Якось може я довела до ладу обличчя, а ось решту...

Я звісно любила себе такою, якою була. Мене ніколи не засмучувало, що при маленькому зрості мала розкішні габарити, але сьогодні вага вперше мене засмутила. Рожевий костюм, який раніше сидів на моїй жопці ідеально, зараз тріщав. Здавалося, що один рух та все - хто замовляв стриптиз? Це не весело, але треба бігти на роботу.

Мій смарт летів по місту. Я розуміла, що спізнююся на цілу годину! Ой, оце буду слухати від батька після наради! Але нічого - бувало гірше...

Коли я забігла до офісу, то на рецепції стояла Катя. Ця чорнява дівчина мого віку, яка чомусь полюбляла темні сукні, мала дуже стурбований вигляд. Вона зиркнула на мене сірими очима та промовила:

- Я сказала, що в тебе в масло потекло в моторі.

Я вдарила себе по лобі. Ця причина була ідіотською.

- Що не так? - захвилювалася Катя.

- У мене електромобіль. Версія не пахне правдою…

- Лайно, - засмутилася вона.

- Буває, але дякую, - побігла далі.

Нарешті моє пишне тіло зупинилося біля дверей, що вели у зал для конференцій. Як я боялася там з’явитися, але треба. Тому набрала повні груди повітря та зайшла.

Усі члени наради сиділи за овальним столом та слухали мого батька, який саме щось говорив, але коли я зайшла, то припинив. Увага присутніх зі швидкістю світла прикувалася до мене, а я зі своєї сторони проказала:

- Вибачте за спізнення. Авто зламалося.