Я біжу із театру додому, мій одяг намок, взуття теж, а на мені тільки сукня до колін синього кольору, туфлі сині на підборах. Я відчула, що у туфлі набралася вода, зупинилася, щоб вилити.
Я дівчина висока, струнка, у мене кучеряве від природи волосся, пшеничного кольору, сіро - зелені очі. Раптом я почула поруч із собою голос свого чоловіка:
- Ія, кохана, можеш не поспішати, я заплатив сусідам за ремонт.
Чоловік вищий за мене, підтягнутий, спортивний, має коротке волосся, він кароокий брюнет. На ньому чорний смокінг є. Він працює викладачем історії в університеті. Максим протягнув мені кофту, яку я одягла.
- Я знав, що ти бігтимеш додому, тому вирішив зустріти тебе.
Ми обнялися, а потім пішли додому. Одружені уже п'ять років, у нас є трирічний син Святослав, живемо у його квартирі, а мою знаємо в аренду моїй подрузі Віці. Вона живе у цій квартирі з сімнадцяти років, до речі, подруга молодша за мене на три роки. Я після смерті бабусі, єдиної родички, успадкувала ту квартиру і вирішила здавати в аренду вільну кімнату, Віка тоді приїхала навчатися на кухаря, ким і працює зараз у ресторані. Дівчина відгукнулася на моє оголошення. Мої батьки загинули, коли мені було п'ять років.
Зараз мені двадцять сім років, а Максимові тридцять.
- Чекай, а з ким залишився Свят?
- До тебе у гості прийшла Віка, от із нею я й залишив нашого сина.
Ми ідемо, Макс тримає над нашими головами парасольку.
- До речі, на вихідні до нас приїзжають мама і тато.
Я посміхнулася, завжди рада бачити Дарину Миколаївну та Леоніда Євгеновича, у нас із ними прекрасні стосунки, хоча вони приїзжають не часто, після того, як вийшли на пенсію, перебралися жити на свою дачу. Ми їздимо допомагати їм. А от молодша сестра Максима Наталка приїзжає до батьків рідше, часто без свого чоловіка Михайла, він не надто любить тестя і тещу. Він вважає, що не має спілкуватися із селюками, а те що вони прожили у місті все життя й тільки два роки тому перебралися у село і що Дарина Миколаївна пропрацювала усе життя викладачкою астрономії, а Леонід Євгенович пропрацював викладачем історії не змінює ситуації. Сам же Михайло працює адміністатором у готелі, а Наталка - у директорка у хімчистці.
- Максе, мені потрібно тобі дещо сказати.
- Скажеш вдома, коли помиєшся у ванній, переодягнешся к сухе і вип'єш гарячого чаю.
- Добре.
Ми зайшли у під'їзд.