Глава 26

Тоді актори увійшли до кімнати, відведеної для читки, мовчки, опускаючи голови або зніяковіло відводячи погляд. Мені було болісно соромно за цей епізод власної слабкості. Потім вдалося взяти себе в руки, глянувши на це збоку. Зрештою, я ж уникла спокуси, не піддалася. І кожен із них це бачив. Отже, мають розуміти, що навіть якщо раніше вірили брудним пліткам, тепер переконалися особисто — це брехня.

Перший знімальний день, що слідував за читками, здавалося, тягнувся нескінченно. Я стояла перед камерою, відчайдушно намагаючись вжитися в роль, але слова режисера, його гнітючий голос, постійно били в саме серце. Він вимагав неможливого, і з кожним дублем я відчувала, як душевні сили залишають мене. Навіть найзатятіші скептики на майданчику, які спочатку дивилися на мене зверхньо, почали співчувати. Я розуміла це за їхніми багатозначними поглядами. Вони бачили, як я борюся, як чіпляюсь за роль і не відступаю. Я виявилася принциповою, але замість поваги це тільки підігрівало його вимогливість, що межувала з жорстокістю.

— Давайте перерву! — нарешті пролунав його різкий голос.

Я полегшено зітхнула і пішла до вагончика, мріючи хоча б на мить втекти від усього цього тиску. Але щойно зачинивши за собою двері, почула, як хтось слідом зайшов усередину. Обернувшись, побачила Ярослава. Його очі палали роздратуванням, а жести були грубими.

— Що це, Любаво? — його голос був низьким і холодним. — Ти зовсім не викладаєшся. Хочеш зірвати зйомки?

Здивовано подивилася на режисера. Адже він ударив по найболючішому — моєму прагненню до професійної досконалості. Завжди вимагала з себе більше, ніж виклалася. Що, як це не причіпки чоловіка, який не отримав бажане, а цілком обґрунтовані зауваження?

— Я роблю все, що можу, — тихо відповіла, намагаючись стримати тремтіння в голосі. — Просто... зараз мені важко.

Він примружився і зробив крок ближче, затискаючи мене в кутку вагончика.

— Важко? Це що, через того хлопця, якого ти кинула? — він хмикнув, немов мої слова його не цікавили. Здається, і тут подробиці мого особистого життя смакували всі без винятку. — Слухай, у мене немає часу на твої особисті драми. Ти або збираєшся і робиш те, що я від тебе прошу, або я знайду іншу актрису. У тебе є час до середини зйомок.

Його слова ножем боляче пронизали мене. Чітко почула обидва вкладених підтексти: викластися як акторка, і лягти з ним — робити те, що він просить. Страх здавив груди. Я розуміла, що наші невдалі «стосунки», цей флірт, який не перейшов у щось більше, тепер ставив під загрозу мою кар'єру. Але це не давало йому права зруйнувати моє життя. Чому багато століть поспіль, скільки б жінка не видиралася з-під влади цих самодурів, чоловіки неодмінно вказують їй на місце, нижче за них самих? Навіть коли самі не заслуговують зайнятого п'єдесталу.

— Ти серйозно хочеш зруйнувати мою кар'єру, моє життя тільки тому, що я відмовила тобі? — запитала прямо, стримуючи гнів, хоча всередині все кипіло.

Він завмер, його очі блиснули невдоволенням. Говорити прямо — поганий тон у будь-якому високому суспільстві, у світі акторському — особливо. Вважається, що це ознака простолюдинів.

— Це не про мене, — відрізав він. — Це про твою роботу. Або ти справляєшся, або ні. Тут немає місця слабким.

О так, слабким немає місця ніде. Але навіщось же Всевишній посилає їх на землю. Адже не тільки для того, щоб перевіряти сильних на співчуття.

Мої руки тремтіли. Я зрозуміла, що тепер на кону все: мої принципи, моя кар'єра, моя сила, моя душа, гідність і гордість. Якщо я прогнуся зараз, якщо дозволю йому придушити мене, це буде кінець. Я стала актрисою не для того, щоб залежати від чиїхось примх.

— Я не зламаюся, — нарешті вимовила, збираючись із духом. — Я зроблю все, щоб закінчити зйомки, але не ціною своєї гідності.

Він вражено завмер на мить, вивчаючи мене поглядом, потім кивнув, немов стримуючи внутрішнє роздратування.

— Подивимося, — вимовив він. — У тебе є час. Але запам'ятай: я не чекатиму вічно.

Він вийшов, залишивши за собою важку атмосферу загрози. Я стояла у вагончику, відчуваючи, як наростаючий клубок страху підступає до горла. Розуміла, що попереду битва. Але тепер це була битва не тільки за роль, а й за себе.

І головне, я не відчуваю до нього й краплини того, що необхідно, щоб відкрити залишену Настасьєю Аркадіївною оксамитову коробочку. А тільки заради такого почуття і варто розпочинати стосунки.