Глава 15

Стільки моїх фотографій, афіш і газетних вирізок я не бачила навіть у квартирі моїх батьків. Остовпіло дивилася на стіни та старовинні комоди, ковзаючи поглядом просторою кімнатою. Що все це означає?

Обережно пройшла в центр кімнати, відсунула стілець, чомусь намагаючись не шуміти, сіла за стіл.

Коли в очах перестало мигтіти від достатку, нарешті зачепилася поглядом за цікаву деталь. Не всі фотографії тут мої. На частині з них зображена сама Настасья Аркадіївна. Приблизно чверть світлин із нею. Потім хвиля її фото й афіш обривалася й починалася моя, плавно змінюючи власницю квартири.

Я кілька разів пройшлася кімнатою, щоб переконатися — мені це не здалося. Зрозуміліше не ставало доти, доки в пам'яті не спливли слова повіреного покійної. Правлячи мою театральну долю, вона немов би заново проживала власне життя в ці роки. Але ж це безглуздо, безглуздо!

Плюхнулася на стілець, висунутий мною раніше. Струснула головою. Насамперед приберу всю цю фотовиставку, щойно освоюся.

У моїй голові запрацювали шестерні практичності. Подумки вже складала список справ, починаючи від переведення на моє ім'я всіх особових рахунків і закінчуючи побутовими дрібницями та поповненням провіанту.

До речі, про це. Гонорар віддано, зарплата в театрі невелика. Треба б подумати, на які гроші починати життя з чистого аркуша. Що там Славко говорив про кастинг? А ні, на нього запізнилася вже. Треба буде самій пошукати щось вартісне на найближчий час.

Наступним кроком став дзвінок орендодавцю. Довелося засмутити привітного чоловіка новиною про те, що з'їжджаю. Грошей назад не вимагаю, але далі всі фінансові питання з Олегом одноосібно. Чоловік спробував поспівчувати, зрозумівши, що стався розрив. Я з подивом виявила, що печалі немає. Шок, напевно, заперечення. Посміхнулася навіть, уявивши собі розгублене обличчя «тверезомислячого, зрілого» Олега, коли він зрозуміє, що річ не тільки в спільному ліжку.

Пообіцявши забрати свої речі і здати йому ключі вже завтра, подякувала за гостинність, тепло попрощалася і відключилася.

— Чоловіки, які гуляють, — не мачо, а невпевнені хлопчаки. Маючи тільки один козир у рукаві, вони тикають ним в обличчя кожній, щоб чути суцільне захоплення і похвалу. Але підкорювати раз по раз одну жінку — ось ознака справжнього чоловіка, який їм недоступний, — вкрай виразно прозвучали слова Настасії Аркадіївни.

Я сіпнулася, підскочила. Навіть озирнулася, щоб упевнитися, що в кімнаті сама.

Адже саме так говорила Аркадіївна з неприхованим глузуванням, звертаючись до Славка, але дивлячись при цьому на мене. Невже і вона теж?.. Ну звісно, знали про Олегові пригоди всі. Гидко як, немає слів. Адже не про нього судитимуть, що гуляє, а про мене, що дурна.

На ніч вирішила залишитися в тепер уже моїй квартирі. Хоча словосполучення все ще сприймалося незвично і нереалістично. Треба буде завтра розв’язати усі юридичні питання з Роксаною. І взагалі! Привести тут усе до вже мого ладу і покликати батьків та подруг на новосілля. Головне, щоб батьки зрозуміли все правильно і не стали ревнувати. Адже так сильно переживали, що не змогли заробити мені на хоча б крихітне житло. А хіба це повинні робити батьки? Чим тоді займеться їхнє улюблене дитятко?

Залишок дня витратила на вивчення двокімнатної квартири. Змінювати майже нічого не хотілося, і це здалося мені дивним. Думала, що після чужої людини (нехай навіть вона відписала мені свої хороми!) захочу переробити практично все. А не хотілося. Ми виявилися з нею не тільки в юні роки зовні схожі, а й в уподобаннях однодумцями. Проте деякі зміни я собі намітила.

Мої грандіозні плани на наступний день доповнював і крихітний ключик у зв'язці, призначення якого я не знала. Можливо, він узагалі тут як прикраса висить. Утім, не схоже на те, оскільки ключ затертий — ним часто, хоча і вкрай дбайливо користувалися.

Тож завтра доведеться поговорити-таки з ображеним Соколовим і добути телефон старого повіреного. У нього мають бути відповіді на мої запитання...