17 глава
Діти справді прийшли на свято. І були дуже радісні, просто сяяли щастям.
Анастасія також була радісна. Вона вирішила бути супергеройкою тоді, коли це можливо.
Завжди.
З того часу вона вже багато допомагала людям.
*******
- Мамо, мамо, а нам також потрібні таємні імена! – попросили в Анастасії її любі донечки – Іра та Оня.
Ірі вже скоро виповниться шість, а ось Оня старша – їй уже сім. Дівчатка дуже люблять допомагати Анастасії з її справами супергеройки.
Сьогодні Анастасія нарешті погодилася зшити їм костюм супергероя також. Тепер вони учотирьох би рятували Нью-Йорк.
Анастасія зітхнула :
- Добре, придумуйте. Але навіщо вам костюм, га? Он ваш тато без костюму, а усе одно найкращий супергерой!
Так, їхня сім'я тепер була великою – Анастасія, Еллін, Іра та Оня.
З того часу Анастасія та Еллін дуже потоваришували, згодом побралися. І народили діток-супергероїв. Ось так!
- Ну, давай мене будуть називати Гулі! – запропонувала Оня.
- А мене тоді Кулі. – вирішила Іра.
- Добре. Ловіть плащі-невидимки. – і Анастасія кинула їм сріблясті невидимі плащі. Дівчатка почали захоплено розглядати їх.
- О, то у вас уже є свої плащики! – усміхнувся, зайшовши до кімнати Еллін.
Він усміхнувся.
- Ти багато чого досягла. – сказав Еллін, підходячи до Анастасії. – Ти, я чув, гарна акторка і чудова супергеройка…
- Так… Стоп! Точно! – вона підхопилася. Еллін здивовано поглядав на неї. – У мене сьогодні виступ! – пояснила вона і вибігла у коридор.
- Пішли дивитись? – запропонував дівчаткам Еллін.
- Таааааак! – хором відповіли вони.
І усі супергерої пішли на театр.
- Тихіше! Я так і не почула де саме знаходиться той театр! – коли усі вийшли, почувся невдоволений голос з піаніно. – Ти так голосно їж цей хотдог, Гансе!
- Ну то й що? – почувся голос Ганса. – Просто пішли за ними і дізнаємося! У чому проблема?
- Ну просто…вони ж можуть нас побачити!
- Ну пішли вже! Еллін же говорив – не гаяти часу! Віріно, я не розумію тебе!