13 глава
це було на три години раніше
Троє людей у чорних плащах, що елегантно розвивалися у повітрі, стояли поряд парку.
- Центральний парк. – почулося з-під плаща. Схоже, це був голос жінки. Невдоволений.
- Саме так, Віріно, саме так. – мовив чоловік.
- Гансе, хіба ж ми не за новою…? – Віріна здивовано глянула у бік Ганса.
- Так. – відповів їй той самий чоловічий голос. – так, вона десь тут. А ти чого мовчиш, га, Елінне? – Ганс глянув на третього їхнього супутника. Той лише задумливо дивився на парк. Схоже, його геть не хвилювало те, що відбувалося.
- Так, чого? – накинулася на нього і Віріна також.
Чоловік стенув плечима.
- Знаєте… - повільно, ніби й нікуди не спішачи, промовив той. Голос Еллін мав приємний. – Нам нікуди не треба встигнути.
Спочатку Ганс здивувався, ба навіть розгубився. Та потім, іронічно усміхнувшись, сказав :
- О, то ти майбутнє дивишся, так?
- Гансу, ти завжди поспішаєш. – промовив Еллін. – Спішити – не вихід, особливо коли наша справа така незвична.
- І складна. – докинула Віріна.
- Королево, прошу не поспішати. – звернувся до неї Еллін.
Але Віріна і не думала його слухати.
- Елліне, ти занадто правильний! У нас не має часу на філософські роздуми! Вона скоро повернеться! Так, ти могутній супергерой, але досить нас повчати!
Еллін неспішно зітхнув.
- Хай буде по твоєму. – нарешті здався він. – Але май на увазі – часу предостатньо. А спішити не треба.
Віріна глипнула на нього.
- Телепорт. – промовила вона і щезла.
- Телепорт. – промовили вслід за нею Еллін та Ганс.
Перехожі здивовано дивилися на місце, де щойно були Еллін, Ганс та Віріна. Один з них навіть почав набирати номер швидкої допомоги.