12 глава

Анастасія поверталася додому. Знов була злива, тож лімузини приїхати не зміг.

Її думки були зосереджені на театрі. От Віка радісна! У неї ж головна роль. А вона – звичайна служниця. Несправедливо як!

Раптом думка залетіла до голови. О, чудово. Так!

Вона стане такою служницею, що краще самої Красуні Віки. Так! Звісно ж.

Зіграє так пречудово, що у всіх щелепи повідпадають.

О, який буде вираз обличчя у Віки! Анастасія солодко примружилася.

А Віктор! Віктор усім навперебій буде рекомендувати її, Анастасію.

" Уявляєте! – у думках прозвучав голос Віктора. – Ця Анастасія, така акторка, така акторка! Навіть краще мене! Призерка міжнародних конкурсів! І гарна така! А ця Віка, що грала Красуню,  просто потворна. Звісно ж , краще було б цю роль дати Анастасії…"

Потім вона чула як співрозмовники Віктора голосно піддакували.

Занурившись у думки, Анастасія і не помітила, як опинилася біля свого будинку. Зайшла, аж раптом почувся чиїсь голос. З будинку.

Спочатку Анастасія заклякла від страху. Їй просто відібрало мову. Хтось був у її будинку!

Потім, оговтавшись, вона тихенько ступала по будинку. Голос, - ні, навіть голоси! – чулися зверху. Третій чи другий поверх…

Ні, спочатку треба перевірити, чи є хтось на першому поверсі і чи нічого тут не змінилось.

Але як? Як же вони проникли сюди? Адже у домі – сучасна сигналізація, її не обдуриш. І ще на вулиці сидить охоронець…

Ні, це неможливо! Просто неможливо.

Вона б дізналася про це.                                                          

Трохи посидівши тут, Анастасія зрозуміла що не треба гаяти часу. Зараз або ніколи!

Набравшись сміливості, вона підійшла до сходів, що вели на другий поверх.

Ступила на першу ступеню… другу… третю…

Голоси стрімко наближалися, але навряд чи рухалися. Скоріш за все, ці люди просто десь стояли. Анастасія наближалася, і голоси також.

Про себе вона придумувала те, що скаже цим грабіжникам. Адже хто це ще має бути?

Ось вона уже була у коридорі другого поверху. Голоси долинали з її спальні, вона це знала напевно.

Але… аби зайти у спальню, треба було спочатку відімкнути її. Через вікно – не варіант, адже вікно також зачинене.

Доообре… Набравшись сміливості, дівчина повернула ручку двері, що вела у її спальню.

Та, на диво, була замкнена. Як тоді ж вони пробралися?

Анастасія витягнула ключа і тихенько відімкнула двері. Зайшовши побачила дещо незвичне…