11 глава

Той самий актор. Вбраний у елегантний, мабуть, дорогий чорний костюм.  Справді, був трішки гарний, на думку Анастасії. Але тільки трішки!

Очі Віки аж світилися погано прихованим захопленням.

• О, Вікторе! – Віка сплеснула у долоні. – Вікторе, ось наша скромна студія. Прошу.

Не така вже й скромна була студія. Особливо якщо взяти до уваги те, що майже кожного дня до неї під'їзжали розкішні лімузини. А ще одна із власниць цієї студії була, мабуть, найвідомішою актрисою Нью-Йорку. Може, навіть усієї Америки…

Але годі казати, що навіть вішак для курточок коштував як якась машина.

Повернемося до реальності.              

Віктор зайшов у студії, усміхаючись. Схоже, йому подобалася ця увага Віки.

• Не така вже й скромна! – не витримавши, гукнула їм Анастасія.

Віктор, на диво, обернувся. І посміхнувся.

Віктор підійшов до неї і лукаво запитав :

• Анастасія, так? Я багато про тебе чув. Але, здається, ти ще більша красуня аніж на фото.

Анастасія зніяковіло усміхнулася. З-за спини Віктора вона раптом побачила Віку, яка знову перетворилася на себе колишню. Вона гнівно дивилася на Анастасію. На її щастя, Віктор цього не бачив.

• Підемо? – після довгої мовчазної паузи запропонувала Віка. Вона нарешті опанувала себе.

Віктор погодився, тож Анастасії хоч не хоч треба було йти до студії.

Віктору студія, видно, сподобалася. Він ходив і шанобливо брав у руки статуетки. Срібні, золоті…

• Чиї призи? – через деякий час запитав він, звертаючись до Віки.

• Анастасії. – починаючи дратуватись, кинула та.

Тоді Віктор запитально поглянув на Анастасію.

• Так, мої. – відповіла вона.

• Чудово! "Перше місце у міжамериканському конкурсі акторського мистецтва… ",   "Друге місце у міжнародному конкурсі" ! Міжнародному! Оце так, то невже ти ще й велика призерка?

Анастасія усміхнулася. Не так вже й багато винагород, та якщо Віктор каже що справді призерка… Може, не так вже й погано бути акторкою?

Слід зазначити, що Віка готова була вибухнути.  Але потім, оговтавшись, спробувала поліпшити ситуацію.

• Вікторе, каву будеш? Чи чай? Мені щойно каліфорнійський привезли. Чудо-о-овий!

Віктор кивнув, погодившись. Тож Віка, мимохіть задоволено усміхнувшись, поставила чайник.

Віктор же знову завів розмову з Анастасією.

• Я бачив тебе на якихось змаганнях. Пам'ятаю, мене дуже вразило як ти виступила.

• Дякую… - знічено усміхнулася Анастасія.

• Ти мабуть, граєш красуню? У цьому нашому спектаклі?

•   Я граю красуню. – ледь приховуючи гнів, гукнула Віка. Схоже, досі вона прислухалася до їхньої розмови. 

• Ти? – Віктор здивувався. – А кого тоді вона грає?

• Служницю Чудовиська. – удавано-недбало кинула Віка.

• Добре. Репетиція! – вдавши, ніби нічого не почула, гукнула Анастасія.