8 глава
- Знову не придумала? Я вгадала?
Віка була такою ж, як завжди. Тільки очі скажено блискали.
- Не сумнівайся, придумаю. – спокійно відповіла Анастасія.
Вона не хотіла приходити у студію, але що ж поробиш. Тепер тільки й залишається, що стирчати тут з Вікою.
- Не треба вже. – Віка дедалі більше знущалася. І усміхалася іронічною посмішкою – мовляв, я так і знала, що ти там можеш придумати. – Я усе продумала. Ти маєш дякувати.
Анастасія вже ледь стримувала гнів, який готовий був пирснути з неї.
- Тема буде про принцесу Бель. Красуня і Чудовисько. Читала цю казку? – продовжила Віка. Не дочекавшись відповіді, почала говорити далі. – Та мені усе одно. Треба буде прочитати.
- А як же продюсер? – зціпенівши зуби, ненависно промовила Анастасія.
- Усе-е-е ухвалив! – проспівала, знущаючись, Віка.
- Де костюм? – відразу ж запитала Анастасія. Віка підняла брови. Мабуть, вона чекала більшої реакції.
- Отам. – Віка недбало кинула у бік якоїсь кучі.
Анастасія підійшла і подивилася.
- Лови. – Віка навмисне кинула папір так, що він розлетівся. Анастасії тепер треба було збирати слова.
- Та-а-ак. Добре. А… - Анастасія углибилася у читання слів, аж раптом розгубилася. Віка з задоволенням споглядала картину. – Віко, ти мабуть щось переплутала. У мене слова якоїсь служниці.
- Чому це переплутала? – награно здивувалася Віка. Анастасія не приховуючи іронії підвела на неї очі. – Ні, це ж не помилка. Ти будеш грати по цим словам.
- Так. Що ж, хоча б граєш. Ти будеш служницею Красуні.
- Я. – Віка задоволено посміхнулася.
- Ні, акторка. Зараз. Мене підтвердив продюсер, що я краще підійду на цю роль, ніж ти. Він сам так сказав.
Анастасія не могла повірити. Як це так?
Вона, звісно, вірила у те, що говорила Віка. Віка ж бо не брехала про таке.