3 глава

Зайшла до першого-ліпшого супермаркету й купила там багато цукерок. Тих, що їх полюбляли діти. Щоправда, їх було не так вже й багато, та все одно…

Анастасія у образі супергероя запакувала цукерки у невеличкі пакуночки. Також купила шкарпеток (таких класних, з оленями й бейсбольними м'ячиками! ) і запакувала їх до цукерок. Потім написала на кожному пакунку "від Алолли".

Ці невеличкі пакуночки вона сховала у величезний мішок, який придбала ще минулого Різдва.

• Анастасіє! Анастасіє , ми шукали вас уже багато часу!

"Ой, ні! Це не надто надійний захист! Вони таки знайшли мене!" – подумала Анастасія і сховалася за дерево. Навіть і забула, що зараз перебуває у образі Алолли.

Згодом, правда, виявилось що це була якась інша Анастасія, не вона. Тож можна було спокійно видихнути.

Анастасія пішла до себе додому.  Вона хотіла ще гарніше прикрасити пакунки, а також трохи повправлятися таємно залазити до будинків.

Ось вона й удома! Пакунки – гарніше й бути не може!

А залазити до будинків - вона вже бездоганно може це зробити. Анастасія глипнула на вікно – так, вже стемніло.

Можна вирушати.                                              

Першим вона побачила багатоповерховий будинок. На одній з стінок був намальований величезний котисько.

Та й намальований так реалістично, що Анастасія аж здригнулася (звісно, тільки з-за того що довго грала у театрі й звикла завжди дивуватися з таких речей).

Потім залізла на стіну.

Між іншим, вона роздобула плаща-неведимку у професора Міклона, який як раз у той час випробував невидиме зілля.

Випробування справді спрацювало (але ніхто, окрім них двох, поки що не знав що таке зілля є у цьому світі).

Анастасія зайшла у кімнату через балкон. Роздивилася – таак! тут таки є діти!

І ось вона вже посеред дитячої кімнати. Тут сплять мирним, безтурботним сном двоє дітлахів.

Анастасія не могла не усміхнутися – так вже мило виглядали ці діти! Потім кожному під ліжка величенькі пакунки з солодощами й шкарпетками. Ті навіть не поворухнулися.

Задоволена, вона вирушила далі. Вже кілька десятків дітей були забезпечені солодощами принаймні на місяць.