Глава 11

Покинув ТРЦ я вийшов до невеличкої алеї, що тягнулась вздовж паркану наукового комплексу. На дворі вже був вечір, але світло від ліхтарів, не давало змоги непомітно для сторонніх очей, підібратись до комплексу. Пройшовши достатньо, аби перестали зустрічатись, навіть випадкові перехожі я підійшов упритул до огорожі й відчув, як волосся стає дибки. Замкнений електричний контур — багатофункціональна система протидії та виявлення порушників. Неприємно, але якщо за безпеку тут відповідає не параноїк, то особливих проблем у мене бути не повинно. Мій екзокостюм витримає короткочасну дію напруги до 3000 вольтів, а охоронні периметри запитують напругою 2000–2500, як правило, цього достатньо, аби вивести з ладу більшість екзокостюмів. Але перш ніж проникнути за периметр я повернувся до ТРЦ і зайшов до супермаркету, де придбав тушку індички та банку в’язкого сиропу, а потім зайшов до магазину, що продає постільну білизну та купив подушку із позначкою «100 % натуральне гусяче пір’я». Сподіваюсь, ніхто з охоронців наукового комплексу проводити експертизу не буде. Обливши тушку індички сиропом, а потім, добряче перемазавши пір’ям, я повернувся назад.

Активував один зі своїх дронів і спробував направити його за периметр. Картинка з’явилась усього на декілька секунд, а потім зникла, залишивши перед очима чорно-біле мерехтіння. Як я і думав по периметру встановлені глушилки, але своє діло дрон зробив, за парканом усе чисто. Набравши розгін, я, немов завзятий паркурщик, перестрибнув через нього, висікаючи при цьому безліч іскор.

Приземлився на землю й одразу кинув під паркан обвуглену грудку, на щастя частина підпаленого пір’я розлетілась у сторони, роблячи мою хитрість більш правдивою. Різкий ривок до невеличкого ангара і я присів, притулившись спиною до стіни та активував хамелеон. Усе, тепер я частина будівлі.

Тридцять секунд і зі сторони лабораторії почувся тупіт, уривчасті викрики та блимання ліхтарів. Це група швидкого реагування поспішає до місця, звідки прийшов сигнал про порушення контуру периметра.

Біжать гребінкою, семеро мають, лише звичайну броню, ще троє, одягнені в легкий костюм піхоти прориву, ліхтарі на їх плазмометах вимкнені, скоріш за все, активували прилади нічного бачення. Позаду, клацаючи сервоприводами, неспішно рухався боєць, закутий у важку броню. У повітрі над ним завис із десяток дронів і зараз, вони активно сканували простір.

Я затамував подих. Важкий костюм піхоти прориву, модифікації "шукач", із бронею в нього все, як і у звичайної версії, а от замість зброї, навішано безліч сенсорів та датчиків. У бою, його завдання відшукувати міни, пастки, замасковані вогневі точки, а також ставити РЕБ перешкоди.

Мій хамелеон, звісно, крута система, але абсолютного захисту не існує, якщо дрони підлетять ближче, ніж на метр, то зможуть помітити різницю в температурі між стіною та моїм екзокостюмом. На його поверхні, звісно, не 36,6 C, але повністю екранувати тепло, що йде від тіла, він не може, а згідно з протоколом, будь-яка невідповідність повинна насторожити оператора та змусити спрямувати додаткові дрони для перевірки, ще й бійців пошле, аби ті витоптали кожну травинку. Виходить, без варіантів. Як мені не шкода часу, але доведеться робити ін’єкцію.

Повільно, ледве рухаючи пальцями, я намацав шприц, витягнув його із кишені, приклав до місця стику наноплит та натиснув кнопку активації, голка віднайшла шпарину в молекулярній структурі костюма, занурилась у м’які тканини голені та запустила до тіла кріогель, тепер, завдяки датчикам екзокостюма, температура мого тіла стане точнісінько такою, як і в стіни ангара. От тільки й сам я перетворюсь на овоч, так що мене можна буде взяти голими руками, звісно, якщо зможуть знайти.

ххх

Пробудження виявилось важким, таке відчуття, ніби хтось сплутав мою голову із ковадлом і зараз, від душі молотив по ній. Саме в такі моменти я ненавидів свій шолом, знайдений на звалищі та мріяв про звичайний «ево», от тільки наявність «плюшок» завдяки яким, я міг не витрачати токени на Гру, а навпаки, заробляв, змушували мене, стиснувши зуби, терпіти біль.

Розплющив очі, таймер відліку показував, що до деактивації моєї копії, яка зараз, набивала живіт разом із Веном, в одному із ресторанів ТРЦ, залишилась година й сім хвилин. Зло скреготнув зубами, вилаяв сам себе, це ж треба було так перемудрувати із дозою. Замість десяти хвилин, мінімум пів години провів у непритомності. Одне добре, навкруги все тихо, а значить, моя хитрість з індичкою спрацювала.

Активував дрона, картинка перед очима не чітка з мерехтінням, але зв’язок не перервався, а отже, глушилки стоять, лише по периметру, що цілком логічно, інакше, як працювати із дослідними зразками та проводити польові випробування? Випустив одразу увесь рій, навіть замовив ремонт зламаного глушилками дрона. Мінус дві тисячі токенів, чим менше дронів ремонтуєш за раз, тим дорожча ціна, але коли на кону такі гроші на згадку одразу приходить приказка «скупість, породжує бідність». Я не меганагібатор в одне рило базу мені не зачистити, тим паче з оснащенням, в охорони, усе добре.

Рухався короткими перебіжками, активуючи хамелеон кожного разу, коли на камерах дронів засвічувався патруль. Вони в мене маленькі, безшумні та мають екрановану поверхню, так що не усілякий сканер зуміє їх виявити.

До лабораторії дістався без пригод. На центральному вході, був розміщений такий собі звичайнісінький пункт перепускного контролю, прямо, як у нас у цеху. Турнікети зі сканерами виявлення заборонених речовин та троє охоронців, без броні та екзокостюмів і навіть не атлетичного вигляду. В одного випирав живіт і прямо зараз, він жував якийсь фастфуд, другий, носив окуляри, а третій, мав настільки худорляву статуру, що формена сорочка висіла на ньому, немов на плечиках.

Увесь їх вигляд так і кричав про те, як мені слід поступити. Заходжу в середину, чергою із плазмомета мінусую охорону. Викликаю ліфт, підіймаюсь наверх і ось я вже поряд зі своєю жертвою. А далі, звісно, прориватимуся назад із боєм, але тут, головне те, що місія вже виконана, а тому, варіантів для маневру в мене буде достатньо. І навіть, якщо мене вб’ють і задум із Веном не вигорить, нічого страшного. За такі гроші можна й походити із мішенню на спині, перетерплю.