– Ну, це вже цілковите знущання! – сердито прошипів Дрейвер. – Ви просто суцільний хаос!

– Якби хтось спокійно мене вислухав – хаосу не було б! – огризнулась до нього Ерінія. – А ви одразу ж кинулись мене звинувачувати!

– Та я й рота розкрити не встиг! – обмацуючи дірки на мундирі, сяйнув на неї вогнисто-димним, наче вилетілим з вулкану, поглядом детектив.

– Ваше «не встиг» вже ладне було мене заарештувати, – їдучим тоном відрізала дівчина й потягнулась до вогнедзьобика, щоб знов його погладити, але її руку миттю перехопив Дрейвер.

– Ви ж його полікували вже? – благально озирнувся він на хазяйку.

Леді Рамен підлетіла до птаха й підхопила того на руки:

– Святі маги! Як же я вам вдячна, мила! – почала вона виціловувати свого улюбленця. – Нарешті мій Мистичек вибереться з цього похмурого місця!

– Олію з вогнедерева йому ще подавайте, аби зняти подразнення, – теж перемкнулась на неї Ерінія. – По одній ложці перед годуванням.

– Обов’язково! Обов’язково, люба! – утримуючи однією рукою вогнедзьоба, другою намагалась обійняти дівчину. – Чим я можу вам віддячити?

Ерінія вже хотіла щось заперечити з приводу віддяки, та згадала, що терміни їй дядечко значно урізав й вирішила хоча б поцікавитись:

– Дякую! Це було не складно. Але, якщо у вас є десь на прикметі достатньо просторе приміщення, котре можна орендувати задля створення цілительської – буду дуже вдячна.

Леді Рамен якось дивно притихла, ніби розмірковуючи, чи варто казати те, що крутилось в неї в думках, але, зрештою, махнула вільною рукою й заговорила мало не змовницьким голосом:

– Є в нас одне приміщення за три квартали від королівського палацу. Двоповерховий будиночок, й перший поверх дуже зручний, щоб там облаштувати хоч цілительську, хоч ательє, хоч крамницю. Але… є в нього одна особливість, – жінка змовкла й кивнула на сходи: – Ходімте до столової. Я дам розпорядження щодо чаю, й таліс Дрейвер, якраз, зможе привести себе до ладу.

Вони піднялись нагору, й хазяйка швиденько провела їх до столової, оскільки вітальні своєї вона соромилась – кому хочеться демонструвати згарище!

– Я перепрошую, – швидкою говіркою щебетала вона, погладжуючи одночасно свого вогнедзьобика, – відновлювач, як ви вже зрозуміли, зробити нічого не зміг – нездара! Зате гроші за візит здер. А ремонт почнуть робити лише на наступному тижні, бо якось так сталось, що всі наші ремонтні цехи отримали купу замовлень в один й той час. Наче весь Оларей вирішив оновитись весь й разом! Так, ніби у всіх них були вогнедзьоби, котрі вдавились абрикосовою кісточкою!

– Вогнедзьоби в нас точно не розповсюджені, – хмикнула Ерінія, підозріливо позираючи на птаха, але той, схоже, втратив цікавість до гостей, радіючи хазяйчиним пестощам.

– Прошу, – вказала на стільці леді Рамен. – Почувайтесь, як вдома. Я швиденько, бо відпустила покоївку, а управитель поїхав за продуктами, якраз після вашого візиту.

Поки хазяйка бігала, судячи з усього, на кухню, Дрейвер стягнув з себе нещасний мундир й почав над ним чаклувати. Оскільки джерельної води в нього вже не залишилось, то довелось докласти зусиль, використовуючи лиш власну енергію. Ерінія з цікавістю спостерігала, як поступово зникають пропалені дірки й підпалини, повертаючи одягу первозданний вигляд.