Глава 21

— Гадство, — вилаявся я, добре хоч ігрові умовності не дадуть мені стекти кров’ю, але ж як болить.

— Ікаре, ну й що джин тобі пообіцяв за мою смерть?

— У нього моя сестра! Тож вибач, Алісо.

— Обрав її замість мене, справедливо, але дуже образливо. Знаєш, Ікаре, а ти мені, справді, подобався, шкода, що через цього покидька ми маємо вбити один одного. Правда в моєму випадку це буде остаточна смерть, а у твоєму, лише цифрова, от тільки до Гри ти більше ніколи зайти не зможеш. Жодна капсула чи шолом тебе більше не авторизують. До речі, гарна катана, особливо руків’я, це Брат тобі дав?

Але я нічого не відповів. Порахував до трьох вистрибнув із-за столу та кинувся до Аліси. Разом зі мною по ліву та праву сторону бігли ще дві моїх копії.

— Занадто передбачувано, — хижо промовила дівчина і я побачив, як дуло револьвера цілиться чітко в мене. 

Активую спотворення і вухо закладає від свисту пулі, що пронеслась у лічених міліметрах від мене. Лунає ще один постріл, проте на цей раз удар на себе приймає моя копія. Точніше мені вдається підставити під кулю один із дронів, що її створили. На мій подив, ілюзія одразу зникає, а окрім знищеного дрона на підлогу падають і інші. Втім, я вже встиг підібратися достатньо близько, відкликаю другу ілюзію і одночасно із цим завдаю удар, але дівчина, граючи, ухиляється від нього.

— Повільно, думала, гравці із твоїм апгрейтом здатні на більше. Добре, що я не складала на твій рахунок особливих планів, тільки б даремно згаяла час. — із відвертим жалем у голосі промовила дівчина.

— Забагато базікаєш, — ще один випад, Аліса явно не чекала на нього, а тому зреагувала в останній момент. Зрізаний пучок волосся впав на підлогу й дівчина сумно посміхнулась — це все одно нічого не змінює, але більше я тобі не дам, навіть примарного шансу. Різко відстрибнув на десяток метрів дівчина навела револьвер і вистрілила.

Куля летіла в мою сторону, але тепер я бачив нитки, що з’єднували її із лезом катани.

— Зачекався, — пролунав усміхнений голос у голові. — Думав сам впораєшся, але бачу, що без мене ніяк.

Випустивши розсип іскор, куля зрикошетила в стіну.

— Вирішив, нарешті, допомогти? — подумки, єхидно запитав я.

— Залюбки б подивився, як у твоєму тілі з’являються нові дірки, але ми тепер із тобою одне ціле.

Договорити, нам не дає Аліса. Не зупиняючись, дівчина випускає усю обійму, проте кожного разу куля рикошетить від леза клинка. Я відчуваю себе комп’ютерним персонажем у руках досвідченого геймера, здається,  не я керую катаною, а вона мною. Пробую перехопити контроль і мені це вдається без жодних проблем, от тільки результат бажає залишати кращого. Перша ж куля випущена після перезарядки револьвера, ледве не ставить крапку в нашому протистоянні. І хоч нитки, так само з’єднують катану зі зброєю Аліси, але моя реакція більше не така миттєва. Я не Квай-Гон, немає в мене відповідних імплантів.

Знову від смерті мене відділяють лічені міліметри, тож я одразу відпускаю контроль і чую при цьому здавлений сміх Брата у своїй голові. Розстрілявши одним махом новий барабан дівчина зло потупилась у мене.

— Що ж ти ніяк не хочеш здихати?

— Бо я сюди прийшов за іншим, — сухо відповідаю і перехопив катану обома руками та намагаючись не думати про біль у лівому плечі, роблю різкий ривок уперед.

Дівчина встигає знову перезарядити револьвер, взагалі в неї це виходить, куди швидше, ніж у мене.

Лунає черговий постріл, але я з легкістю відбиваю кулю, одночасно намагаючись передбачити, куди Аліса відстрибне на цей раз. Справа знаходиться новорічний екзокостюм у вигляді пузатого санти, позаду безліч стільців, крісел та диванів лаунж-зони, а от зліва поле для мінігольфа. Долі секунди в мене уходять на те аби прийняти рішення. Однозначно лаунж-зона, там їй легше, утримуючи дистанцію, вести стрільбу і при цьому мені буде ніде ховатись. Хотів було зіграти на випередження і рвонути вперед, але руки мимоволі подались вверх і болюче вивернулись у кистях, підставляючи лезо катани під постріл.

Мабуть, я згаяв, куди більше часу, ніж мені здалося, оскільки замість того, аби розірвати дистанцію дівчина спробувала піти ва-банк і розстріляти мене впритул. Відчайдушне, але дієве рішення. Навіть із допомогою Брата в мене вийшло відбити дві кулі, третя зачепила мій бік, змушуючи зашипіти від болю, проте четвертого пострілу я зробити Алісі не дав. Як не хотілося мені відтягнути важке рішення, але дівчина не залишила вибору, я більше не бажав ризикувати, а тому, рубанув на відмах і пістолет, який продовжували стискати ніжні дівочі пальці, відлетів у сторону.

Звив від болю, Аліса завалилась на підлогу, притискаючи куксу руки до себе, а в цей час Брат у моїй голові, реготав від задоволення, — так, так, добий свою подружку! Добий!

Силою волі задавив його голос, я поглянув на дівчину, у її сповнені болю, сліз та відчаю очі, пригадав сестру в обіймах джина і зло скреготнув зубами, завдав удар.
 

До Трибунату повертався показово, обравши замість оренди одномісного флаєра, переповнений гравцями, поліцією та СБА метрополітен. При цьому ще й вимкнув модуль реновації, завдяки чому, окрім ніку Ікар, повернув собі багряний статус. Люди на станціях та у вагоні-метро «пучили» очі й активували записи камер, коли я безкарно проходив повз патрулі, які ніби навмисне мене не помічали. Ба навіть декілька разів бачив, як ті самі поліцейські, котрі повинні були мене ловити, навпаки, крутять мисливців за головами, що вирішили зазіхнути на мою тушку.