Глава 19

Стрілка повільно поповзла вгору. Десятий поверх, сороковий, п’ятдесятий, було, навіть трохи дивно, що мені так легко вдалося позбутися переслідувачів. З безпекою в Аліси так собі, он під'їжджаю до сімдесятого поверху, а мене ніхто, навіть не спробував зупинити. І тут кабіна ліфта здригнулася та завмерла. Я спробував сильніше надавити на важіль, але його схоже заклинило. Добре, хоч двері відчинилися без проблем, проте щоб вибратись, мені довелось зістрибнути в низ, ліфт усе ж переїхав поверх.

Я опинився в просторому холі без вікон. За світло тут була здоровезних розмірів люстра-свічка, виготовлена із кришталю. При цьому вона аж ніяк не вписувалась у загальний інтер’єр, що складався зі звичайної бетонної підлоги, чорного шкіряного дивану та стін пофарбованих у рожевий колір. Втім, у цьому вся Тортуга, тут будують із того, що є, без огляду на смак та дизайн.

Біля дверей висіла вкрита іржею табличка з написом сімдесят один, отже залишилось подолати ще дев’ять. От тільки цікаво, ліфт зупинили навмисно, чи це випадковість? Якщо навмисно, то десь попереду на мене чекає сюрприз.

Обернувся, а може залізти назад до кабіни, розбити дах і піднятись по тросах, як це люблять робити герої в кіношних бойовиках? Чому б ні? За допомогою катани я з легкістю зможу зробити дірку в стелі.

Але тут, ніби хтось прочитав мої думки, оскільки ліфт зі скрипом зірвався в низ, а я міцніше перехопив плазмомет та навів його в бік єдиного коридору, що починався в сорока метрах від мене. Абсолютно темний, ніби непроглядна ніч закрила його своїм простирадлом, коридор навіював тривогу та відчуття невпевненості. Я мотнув головою, мара, наче відпустила, але від цього коридор не став менш підозрілим. Чому там так темно? Світло від лампи повинно було, хоча б на декілька метрів його освітити, вириваючи з пітьми контури стін та предметів, проте скільки я не вдивлявся, але нічого побачити не зміг, навіть активований на окулярах режим нічного бачення не допоміг пробити темряву.

Дрони, які я відправив на розвідку, як тільки-но двері ліфта відчинились, теж не принесли ніякого результату. У коридорі, ніби все чисто, але це техніка її завжди можна обманути, моєму хамелеонові не знати.

І тут, ніби темряви в коридорі мені було замало, світильник у холі несподівано погас.

Я миттєво підібрався і навів плазмомет у бік коридору, коли позаду почув характерне гудіння. Не гаючи ні секунди різким перекатом пішов у сторону буквально спинним мозком, відчуваючи, що всього на долю секунди розминувся зі смертю.

Аби мати змогу використовувати цю зброю в Грі, розробникам довелося, навіть викупити права на франшизу, а ще, вони хотіли трішки попрацювати над балансом та прибрати характерний звук, але цього вже не дозволили зробити фанати кіновсесвіту. Тож, навіть підкравшись до мене ззаду, Квай-Гон не зміг завдати несподіваного удару.

Сказати, що його поява мене здивувала це не сказати нічого. Ледве вийшов із перекату я випустив чергу в бік «недоджедая». Моя атака, цілком очікувано, була з легкістю ним відбита, але я виграв час та встиг підвестися на ноги. А далі, ми завмерли один навпроти одного, немов двоє дуелянтів, що перевірив захист супротивника й не зумів його обійти, тепер спішно вигадують нову стратегію бою.

І тут світло знову з’явилось, причому, навіть у коридорі.

— Думаю, битися цим у темряві, така собі ідея, — хмикнув Квай-Гон, показово розсікши повітря світовим мечем. — Знаєш, я був одним із тих, хто вимагав залишити анімацію та звук без будь-яких змін, а тепер, не можу завдати удар, не викривши себе. Хоча, ти мене здивував. За подібних умов, лиш двом гравцям до тебе, вдалось від нього ухилитись, ти третій, тож можеш собою пишатись.

— Ти з Алісою, неочікувано, думав, якщо хто з нею і буде, то це Турок.

— Так сьогодні взагалі день сюрпризів, — посміхнувся Квай-Гон, — я їй казав, що ти небезпечний і що тебе краще одразу вбити, але хто ж мене буде слухати, жінки вони такі, втім, навіть я не думав, що тобі вдасться втекти з в’язниці й дістатись сюди. А що на рахунок моїх колишніх друзів. Вони ще ті твердолоби, своєю зрадою, дівчина розбила Туроку серце, а Гомер, він був помішався на Ультраку й не розуміє, що тепер, якщо хтось і може зупинити таких, як ти, то це Аліса.

— Таких, як я?

— Джинів, кібернетичних розумів, поїхавших із глузду програм, називай себе як хочеш.

— Та із чого ти це взяв? — ледве не прокричав я від здивування.

— Бо від тебе смердить Братами. — Різкий ривок, Квай-Гон за мить скорочує відстань між нами та завдає удару. З характерним гудінням меч розрізає моє тіло, точніше його ілюзорну копію. Я все ж встигаю активувати систему спотворення та зробити ривок у сторону, а от для Квай-Гона все виглядало так, ніби я все ще стояв на місті.

Черга з плазмомета у відповідь, випущена ледве не впритул, з легкістю відбивається мечем, наочно демонструючи, що недарма місцеві джедаї стільки токенів вкладають у свій розвиток. Цікаво, який апгрейд у Квай-Гона? Явно вище мого і якби не спотворення, настав би мені гаплик, а так, ми продовжуємо носитися по холу, марно намагаючись зачепити один одного. Спроба продірявити стелю і пилом засліпити Квай-Гона не принесла бажаного результату, досвідчений супротивник, такого дешевими фокусами не візьмеш. Зараз би димову гранату, а потім обійти супротивника зі спини та випустити в притул чергу.

Але чого немає, того немає, тим часом Квай-Гон починає чергову атаку. Виписуючи мечем вісімки він відбиває заряди плазми, скорочує дистанцію та завдає удару, вкотре намагаючись зачепити мене. Завзятості Гона можна було тільки позаздрити, щонайменше разів десять діставалось моїй ілюзорній копії і я бачив, як після кожної такої невдачі, моєму супротивнику ледве вдається стримати себе. За інших обставин, він би вже давно натиснув кнопку виходу з Гри та зараз випускав пар в реалі, але тут уже давно не гра.

З гудінням меч Квай-Гона заноситься над моєю головою, я роблю обманний ривок і із жахом усвідомлюю, що розминутися із ним у мене не вийде. Енергія костюма майже на нулі й спотворення деактивоване. Я занадто захопився боєм, зустрівшись із таким незвичним для себе противником і ось результат.