Глава 7

І знову в ангарі повисла тиша, яку, на мій подив, перервала Аліса. Дівчина роздратовано хмикнув, відвернулась та показово граючи стегнами відійшла в сторону.

А от Гомер так і продовжив стояти навпроти та суворо дивитися на мене, так що склалось відчуття, ніби він бореться із внутрішнім бажанням, просто взяти та грохнути мене на місці.

Декілька хвилин ми не зводили очей один з одного, ладні будь-якої миті пустити плазмомети в дію, коли несподівано завібрував наручний комунікатор Гомера. Аукціоніст вилаявся, але активував екран, пробіг по ньому очима, задоволено примружив їх, посміхнувся і хлопнув мене по плечу, весело промовив, — звісно, друзяко, я тобі допоможу.

ххх

Два плазмомети, далекобійну гвинтівку та п’ятірку бластерів я продав за двадцять тисяч токенів. Ціна, звісно, здирницька, рахуючи їх унікальність, але вибору в мене не було. Десять тисяч одразу витратив на відновлення дронів, ще дві тисячі на ін’єктори для себе та Аліси, прикупив декілька гранат і на рахунку в мене залишилась жалюгідна сума в п’ять тисяч токенів, але цього має вистачити, аби дістатись, от тільки куди…?

На вибір у мене було п’ять локацій: Золоті Вежі, Оазис, Ель-Ріяда, Монтраль та Перлиніум. Звісно, умовних пісочниць в Акрополісі було не менше сотні, але якщо враховувати Веронікіне бажання будь-що стати селебрітіс, то в першу чергу шукати її потрібно саме там. Це були одні з основних центрів нічного життя Акрополісу, доступні для гравців із низьким апгрейдом. Навряд чи за цей час Вероніка змогла піднятись вище третього. Причепив до поясу декілька гранат та ін’єкторів, решту закинув до рюкзака і відкрив на комунікаторі карту Акрополісу. Найближче до Тортуги знаходився Монтраль, але це якщо їхати по магістралі, але для нас даний варіант був неприйнятний, через мій помаранчевий статус. То ж тепер, відносно безпечними залишились, тільки об’їзні маршрути, де не було постів поліції, а тому — Оазис.

Підняв очі я хотів помахати Алісі, що нам час іти, коли помітив, що її поряд немає. Обернувся в пошуках. Дівчина стояла посеред одного з проходів і про щось весело воркувала із Туроком принаймні я бачив, як вона сміється. Чомусь мене це зачепило і я вирішив, що одному, мені буде, куди легше відшукати сестру.

Залишив на ящику декілька ін’єкторів для дівчини, я вже збирався йти, коли мене окликнув Гомер.

— Ікаре, зачекай, хочу тобі дещо показати. Аукціоніст активував комунікатор і перед нами в повний зріст з’явилась проєкція 3D моделі у якій я з легкістю впізнав себе. А ще там мався цінник, від якого мої очі полізли на лоба 30,000 млн токенів за голову, мою голову. При цьому ліміту на вбивства не було. А це означає, що літати на переродження я буду по таймінгу, кожні 36 годин.

Мої руки невимушено потягнулись до плазмомету, на що Гомер скосив очі, нервово посміхнувся та спробував надати своєму голосові миролюбного тону.

— Ікаре, не дуркуй, ні мене, ні моїх людей, гроші не цікавлять принаймні не тепер, не після того, що ти розповів. — Але я тільки міцніше перехопив плазмомет та з іронією промовив, — та невже? Ніколи не повірю, що серед тієї купи людей, що тебе оточує не знайдеться, хоча б один сріблолюб.

— Ікаре, я зараз говорив за Квай-Гона та Турока. У них я впевнений, як у собі, а що на рахунок інших, Гомер кивнув головою в напрямку виходу, так у них немає доступу до інформаційної мережі Акрополісу.

— У тебе, що тут релігійна секта? — я здивовано подивився на Гомера. У наші часи подібні організації все ще можна було зустріти серед фавел, а от у містах, релігія перебувала під суворим наглядом спеціального відділу поліції й вони чітко слідкували за тим, аби монополія на обмеження прав та свобод громадян, була, лише в конгломерату.

— Ні, не секта, але всі бійці крил захисту Тортуги, отримують, тільки позбавлену від вплива Братів інформацію.

Я посміхнувся про себе, то це так виглядає «цензура по Тортугські», але в голос нічого не сказав, оскільки розумів, що не просто так Гомер поділився зі мною цією інформацією.

— Ікаре, — вкрадливо продовжив Гомер, — я можу тобі допомогти. — І Гомер простягнув мені скляний куб із мікросхемою в середині, по якій проходили розряди електричної енергії. — Це модуль реновації, достатньо його інтегрувати у твій костюм і ти зможеш змінити свою зовнішність та нікнейм.

— А за це ти хочеш, аби я зробив одну маленьку послугу?

— Гомер посміхнувся, — приємно мати справу з розумним гравцем. Ти ж розумієш, що в тебе немає вибору. Навіть зважаючи, що ми на Тортузі, я не поставлю і токена, що тобі вдасться протриматися більше ніж десять хвилин, ледве ти вийдеш за двері ангара.Ну що, Ікаре, по руках? — Гомер простягнув свою долонь, аж раптом перед моїми очима все попливло, а потім райдуга змінилася яскравим світлом від ліхтаря, що нещадно бив мені в очі.

— Час прокидатися виродку, — чиїсь сильні руки взяли мене за грудки та силою підірвали з ліжка. Ледве я став на ноги, як отримав удар під дих, гарний такий, чітко вивірений, тож одразу завалився на підлогу, гарячково хапаючи повітря. І ще один удар, тільки з ноги, який змусив мене відлетіти до кухонної шафи та боляче вдаритися головою.

— Легше, Рітере, не вистачало прикінчити цього недоумка до того, як він віддасть нам борг, — худорлявий чолов’яга одягнений, наче франт, із зализаним волоссям відсторонив здоровенного, як шафа дитину і присів навпочіпки навпроти.

— Гей, придурку, думав зможеш нас кинути й тобі за це нічого не буде? — його цупкий, холодний погляд, міг налякати будь-кого, але після зустрічі із Братами мене подібним не пройняти.

— Слухай, що я тобі зараз скажу, злидню, і не перебивай. Ось це, — чоловік тикнув мені під носа планшет, — угода на добровільну передачу твоїх очей та нирки благодійному фонду «Другий шанс», раджу її підписати не міркуючи, оскільки прожити можна й без них, особливо таким задротам, як ти. — Тут він кивнув у бік шолома, що якимось дивом залишився лежати на ліжку. — А от якщо відмовишся, мій друг почне ламати твої кістки одна за одною. Як правило, він починає з правої ноги й на ній же закінчує, але найвитриваліші змушували його дійти, навіть до ребер. Хтозна, можливо, ти станеш новим рекордсменом і дозволиш мені, нарешті, перемогти в нашій маленькій суперечці та виграти 1000 токенів. Обіцяю, десять відсотків я чесно поверну тобі.