34. Рита

— Сонечко, можна тебе? — в мене ледь щелепа не відпала від цього «сонечко».

— Звісно! — я швидко промила руки і пішла за ним.

— Сонечко? Серйозно? — не втрималася я, коли ми опинилися в кімнаті.

— А як мені до тебе звертатися?

— Та мені без різниці, просто незвично.

— Зараз ми всі разом сядемо за стіл і, можливо, будуть розпитувати, тому…

— Тому треба напружити звивини і підтримувати нашу легенду, дивитися на тебе закоханими очима, при потребі тримати за руку і слідкувати, щоб ти поїв. І взагалі я не розумію, для чого я тут, бо ти й без мене маєш ким зайнятися, — сказала я все на одному видиху.

— Рито!… — сердито промовив він.

— Що Рито? Я все пам’ятаю.

Всі вже сиділи за столом, коли ми прийшли. Міла сиділа навпроти, і я постійно ловила їхні з Ромою погляди.

Я сіла поруч із ним, і він майже одразу поклав руку на спинку мого стільця, ледь торкаючись мене.

— А як ви познайомилися? — запитала Ліля, як тільки випала можливість.

Я кинула короткий погляд на Рому.

— Це не дуже романтична історія, — відповіла я.

— І все ж? — підхопила Міла. — Ми завжди хотіли познайомитися з обраницею Роми і зараз просто так не відчепимося.

Я тихо видихнула.

— Він мені писав, але я такі знайомства ніколи не підтримувала, тому вперто ігнорувала його.

— І мені ще більше хотілося достукатися до неї, — втрутився мій «хлопець», і я краєм ока помітила, як він дивиться на мене з легкою усмішкою.

Я відповіла тим самим і навіть злегка нахилилася ближче до нього.

— Якось у мене був дуже невдалий день, і я відповіла йому. І з того часу все почалося.

— А чому ти саме їй написав? — знову запитала Ліля.

Рома продовжив, а я лише дивилася на нього і кліпала закоханими очима, іноді киваючи, ніби ловлю  кожне слово.

В якийсь момент він нахилився ближче і тихо сказав:

— Не перегравай.

Я ледь стрималася, щоб не вдарити його під столом, але замість цього ще миліше усміхнулася.

— А перша зустріч? — знову запитали.

Я поглянула на Рому, він на мене.

— За неї мені взагалі соромно, — вирішила відповісти я. — Він прийшов до мене на роботу, але вже було пізно і освітлення на вулиці було поганим. А до мене якраз прийшов один козел, і ми сварилися, а потім хтось різко наблизився і почав його гамселити. А я боюсь цих мордобоїв, тому накричала на нападника, а ним виявився Рома.

За столом посміхнулися.

— Потім було дуже незручно, але якось порозумілися.

Я полегшено видихнула, але запитання не закінчилися.

— Це, напевно, якийсь знак, що ти працювала там, де раніше ми… І якось дивно, що там уже все так змінилося, — сумно підсумквала Ліля.

За столом настала тиша, ніби всі на секунду повернулися думками туди.

— Давайте не будемо про сумне, — сказав Єгор.

Алевтина Сергіївна заплакала і кинула короткий погляд на Єгора з дружиною. Міла і Ліля одразу підійшли до неї, обіймаючи з двох сторін, і я зрозуміла, що в неї теплі стосунки з ними обома і що вона — чудова свекруха.

Рома в цей момент взяв мене за руку.

Розмова вже якось не клеїлася, тому всі почали потроху розходитися. Спочатку пішли Ліля з Єгором, а ми, прибравши, теж розійшлися.

Міла, як я зрозуміла, була в сусідній кімнаті і майже постійно говорила по телефону з чоловіком, пояснюючи, що привезти.

— Ей, ти чого? — запитав Рома, коли помітив, що я сумна.

— Я не розумію тебе.

— Що ти маєш на увазі? — здивувався він.

— Ну знаєш… я думала, що фіктивних половинок знайомлять з родиною через погані стосунки з сім’єю, як у мене, наприклад, з Оксаною, чи заради спадку. А в тебе такі чудові вони, що мені соромно брехати. Навіщо ти так з ними?

Дорогі мої ❤️
Хочу поділитися новиною: відтепер історія Рити і Роми буде виходити частіше — по 2 розділи за раз 📖✨
Дякую вам за те, що читаєте, підтримуєте і проживаєте цю історію разом зі мною. Ваші коментарі — це окрема любов, тому не соромтеся писати хоча б кілька слів❤️