33. Рита

Коли ця парочка — Семен і Одарочка — потішили нас своїм приходом у будинок, вони світилися, як два начищених до блиску самовари. Я Рому таким щасливим ніколи не бачила.

— Я піду пошукаю щось, щоб переодягтися, — проторохтіла Міла і відірвалася від Роми.

— Можу дещо запропонувати, — зупинив її він ся навіть не здивувалася.

— Ти знову щось з кактусом збираєшся подарувати? — підколола вона.

Рома тільки хмикнув, відійшов і взяв один із пакетів, які привіз, після чого простягнув його Мілі.

Як виявилося, там була купа речей із зображенням кактусів: футболки, худі… Добре, що хоч білизни там не було.

— Серйозно? — запитала вона, перебираючи речі.

— Я старався, — абсолютно спокійно відповів він, а я, відвернувшись, закотила очі.

Старався.

Зрозуміло.

— Я швидко, — сказала Міла і пішла, притискаючи пакет до себе.

Я провела її поглядом і звернулася до Роми:

— Можна тебе на кілька хвилин? — сердито сказала йому і пішла в його кімнату.

— Ти мене, звісно, вибач, але це виглядає максимально дивно.

— Ти про що? — спокійно запитав він.

— Якби мій хлопець поводився так, як ти з Мілою, — я б його на місці прибила.

— Я ж розповідав, що ми близькі, вона мені як сестра…

— Але вона тобі не сестра! — перебила його я. — Я не знаю, як себе поводити, коли ви поводитеся як справжня парочка.

— Ми не парочка! — обурився він.

— Та ти ж весь сяєш як нова копійка біля неї. Вибач, але це дуже помітно.

— Рито, я… — ми почули, що в будинок зайшов його брат, і не закінчили розмову. — Ти ж з таким обличчям не з’явишся перед усіма? — запитав він перед тим, як ми мали вийти з кімнати.

— Не хвилюйся, любий, — посміхнулася я. — Буду поводити себе як закохана овечка.

— Це ти мене щойно бараном обізвала?

— Ходімо, Шон.

Я вже сміялася від душі, і коли ми вийшли з кімнати Роми, я ще подумки прокручувала нашу розмову, як двері в будинок відчинилися, і на порозі з’явилися Єгор і Ліля.

Вони обійнялися, стукнули один одного по плечах, потиснули руки. Видно було, що скучили.

Єгор був не схожий на Рому, але водночас одразу було видно, що вони рідні.

— А ти, значить, Рита? — сказав він і одразу підійшов ближче до мене.

Я кивнула, навіть не встигнувши нічого додати, а він уже потиснув мені руку і по-дружньому обійняв.

Ліля терпляче чекала поруч, а коли я перевела на неї погляд, то на секунду зависла.

Вона була дуже худенька, з коротким волоссям, але не схожим на стрижку “для краси”.

— Привіт, — сказала вона м’яко і зробила крок ближче.

— Привіт, — відповіла я.

— Ліля.

— Рита.

Ми теж злегка обійнялися.

На перший погляд мені вони сподобалися. Я відчувала щирість і відкритість.

А потім вискочив Єгор молодший до батьків, прийшла Міла, і я не могла бути з ними, тому знову втекла на кухню — допомогти з вечерею. Але невдовзі там теж з’явилася Міла і поводилася так впевнено, ніби жила тут.