11 РОЗДІЛ

Бляха… Я зовсім не хотіла казати татові про те, що мене чекає з цим психом. Але зараз я була в такому стані шоку й переживань, що розуміла: якби щось сталося жахливе, то мені було б самій дуже важко. Тому я погодилася, щоб він піднявся. Хоча точно не розраховувала, що все зайде так далеко, що він опиниться просто у квартирі і майже познайомиться з моїм татом.

— Рома, тобі вже час, — швидко сказала я.

Я буквально випхала його з квартири й, коли двері зачинилися, з полегшенням сперлася на них спиною.

Потім підійшла до тата. Побачила поруч із ним таблетки і відразу зрозуміла, що у нього підскочив тиск. Серце неприємно стиснулося, адже я ж знала, що йому не можна хвилюватися.

— Доню, я хвилювався, — ніжно сказав він.

І в мене всередині щось здригнулося. У тата постійні проблеми з тиском. Тому, коли я десь затримувалася з дівчатами, завжди попереджала його. Намагалася не змушувати нервувати.

А сьогодні… навіть не знаю, як так вийшло.

— Тату, вибач. Я просто заснула.

— У нього? — запитав він, піднявши брову.

— Так.

Кому-кому, а татові я брехати не хотіла. Тому вирішила маленькими дозами, але все ж обережно розповісти правду. Сподівалася, що він мене зрозуміє.

— Не дуже, — чесно зізналася я. — Тату, я не хочу тобі брехати, тому скажу як є. Ми з Ромою просто домовилися зіграти пару.

Я дивилася на обличчя тата, і в його очах читався повний ступор. Він явно не зрозумів, що я щойно сказала.

— Розумієш, про що я?

— Ні, доню, не розумію, — відповів він. Навіть інтонація його змінилася. — Навіщо дорослому хлопцю грати в такі ігри?

— Я не знаю, тату, чесно. Просто він запропонував… А потім одного разу виручив мене, коли я зіткнулася з Оксаною.

Я мимоволі посміхнулася, згадавши той випадок. Бачив би тато їхні обличчя, коли Рома поставив Антона на місце. Це було щось. Шкода, що ніхто тоді не знімав це на відео. Мені здається, я ще в старості згадуватиму той момент.

Тато злегка посміхнувся, навіть очима. Але я все одно бачила в його погляді стурбованість.

— Доню, це не нормально. У таких ситуаціях нічого просто так не буває. Завжди потім комусь щось потрібно.

— Йому потрібна моя допомога. Він навіть пропонував мені гроші, але я відмовилася. Та він наполіг і сказав, що виплатить рівно ту суму, якої мені не вистачає на автомобіль.

Я бачила, як його це розлютило. Він стиснув щелепу, але змовчав. Тато ніколи не втручався в моє особисте життя, і цього разу я дуже сподівалася, що він вчинить так само мудро.

— Рито, — сказав він спокійно. — Ніякі гроші не варті того, щоб із тобою гралися.

— Тату, які почуття? У нас немає ніяких почуттів. Ми просто домовилися. І взагалі, здається, у нього зараз такий період у житті, що йому не до стосунків.

— З чого ти це взяла?

— Не знаю… Просто так думаю.

Тато трохи помовчав, уважно дивлячись на мене.

— Рито, я боюся, що ти з цим тільки проблеми собі наживеш, — тихо сказав він. — Я не знаю цього хлопця… але чомусь мені здається, що з ним у тебе все буде складніше, ніж ти думаєш.

— А я й сама не впевнена, що роблю правильно, — зітхнула я. — Але вже як є. І я ще чекаю, коли він мамі замилить трохи очі.

— Рита, ти з дитинства всім допомагала: то кошеня принесеш, то котлету собаці… — посміхнувся тато. — А тепер виросла, і домашні улюбленці теж.

Він посміхнувся, і я зрозуміла, що сьогодні він вирішив більше не ставити запитань, але ми неодмінно повернемося до цієї розмови.