Акція

«Цілий тиждень «Чорних п’ятниць» в АТБ! Тільки з двадцять третього листопада по сьоме грудня! Сік томатний торгової марки «Наш сік» два літри! Зі знижкою 35 відсотків!» – доносилося з телевізора.

– АКЦІІІЯЯЯЯ…! – здавлено прохрипів немолодий чоловік, що прокинувся від божественної реклами.

Глухий бух рознісся з середини запорошеної труни.

– ЗНИЖКИИИИ…! – вилізла звідти кістлява рука, що ніколи не бачила сонця. – ААА… ТЕЕЕ… БЕЕЕЕЕ… – поступово відкрила вона кришку, являючи світу худорлявого та пожованого вампіра, чиє волосся стирчало в усі боки.

Він подвійно свиснув у бік іншої реклами, яка вже нікому потрібна не була. Почувся собачий «вувх», ніби тварина обернулася на цей заклик, питаючи «що таке?»

– СОБАЦЮЮЮЮРО! – крикнув чоловік до улюбленця. – ГУ…! – насилу підняв себе у труні та сів. – ЛЯТИ!

Пес миттю зіскочив з дивану та почав активно гасати, збираючись на прогулянку.

Минуло півгодини, перш ніж двоє вийшли на вулицю.

– Ковід – це краще, що траплялося з людством за минуле десятиріччя… – хмуро бубонів вампір, натягуючи на сіре обличчя чорну маску, що повністю закривала його ніс та губи, з-під яких виглядали кінчики іклів.  

Весь у чорному: в пальто, штанах, чоботах, в’язаній шапці. Некомфортно заліз до дупи і поправив підштаники. Із темними колами навколо очей. У коричневій та сірій шерсті з голови до ніг. Але із чистесенькою обновкою. Новісінькою та трендовою кравчучкою фіолетового кольору із геометричними візерунками. Не сумка, а мрія пенсіонера! Вміщає цілих 50 літрів! Руки, від такої, ніколи не відваляться! На відміну від цих чортових еко-пакетів, які рвуться вже через півгодини, як вийдеш з магазину. І йдеш потім, як довбень, в обіймах зі всіма покупками, намагаючись не загубити той рулон туалетного паперу, який насилу утримуєш кінчиком мізинця.

Собаки поряд не було. Замість неї навколо крутився молодий хлопець із розстебнутою червоною курткою, без шапки. Ще і в джинсах, під якими навіть натяку на підштаники не було. І з цими чортовими низькими шкарпетками, що вся щиколотка гуляє. Або дурний, або простудитися хоче. Та воно і видно, що дурний – без шапки ж.

Вампір косим поглядом пройшовся по його зовнішньому вигляду і зіщулився у своє пальто ще сильніше:

– Дебіл, – відвернувся він від співмешканця та пішов безлюдним тротуаром до благословенного АТБ.  

Приятель пристрибом бігав поруч, ледь не плутаючись під ногами.

Минувши близько ста метрів, вони зупинилися на пішохідному світлофорі, що відлічував довжелезні секунди до моменту, коли ввімкнеться зелений. Вампір підняв невдоволений погляд на світлофор для автомобілів, які безперервно їхали по дорозі. 

– Ото робити людям нічого, – почав бубоніти чоловік, закутаний у теплу одежу, від чого його попутник також подивився, куди і він. – Зелений, смарагдовий… Ніби інших проблем у країні нема. Упирі довбані.

Від пішохідного світлофора почувся характерний звук чи то метронома, чи то цокання копит. Чоловік із кравчучкою глянув на зелений сигнал, подивився по сторонах і кивнув своєму знайомому, дозволяючи йти. Обидва перетнули дорогу.

Вздовж тротуару вже за звичкою сиділи жіночки, влаштувавши тут стихійну торгівлю букетами у целофані. Трохи далі розмістилася продавчиня із цілим прилавком шкарпеток, на яких вампір просто не міг не затримати свого погляду.

– Вовчику, – не повертаючись до свого молодого співмешканця, схопив він його за комір та притулив обличчям до прилавку, – отак мають виглядати нормальні шкарпетки, – тикав він хлопця носом у шерстяні гольфи. – Бачиш? Теплі, довгі. Скільки коштують? – підняв погляд до шокованої жінки, що від такої сцени застигла із сигаретою в руці.

– 220 гривень, – повільно затягнулася продавчиня.

Вампір вражено свиснув.

– Твоє здоров’я мені дороге, – відкинув він Вовчика. – Але не на 220 гривень, – попрямував далі.

Молодший неприємно потер свій ніс, дивлячись тому вслід. Чоловік заклично свиснув. Загальмував, обернувся. Вовчик риссю підбіг до нього. Вампір мовчки глянув хлопцю в очі, відвернувся та пішов у напрямку АТБ. Вовчик крокував поруч.

Коли вони піднялися сходами до входу у сам магазин, старший вказав співмешканцю на місце у стороні:

– З тваринами не можна. Сиди тут. 

Вовчик тяжко видихнув, задіявши голос, опустив голову та поплентався у бік. Сперся куприком на металевий поручень. Почав колупати носком плитку. Вампір прослідкував за ним та увійшов до магазину. Залишив кравчучку біля камер схову, узяв візок, попрямував до торгового залу.

Оминув ряди з водою, яка незрозуміло кому була потрібна, побачив слабоалкогольні напої, наблизився до пива та зупинився.

– Так, – поліз чоловік у кишеню.

Намацав прямокутний згорток. Дістав та почав його методично розкривати. Розгорнув одну хустину, другу, третю, відкрив чохол-книжечку та увімкнув смартфон.

– Вух, – випрямив він руку із сучасними технологіями. – Е… – зосереджено провів пальцем по екрану, розблоковуючи його. – Е… – перегорнув робочий стіл із великими іконками. – Ет, – ткнув у замітки.

Розгорнувся список покупок. Вампір пройшовся по ньому уважним поглядом.

– Еге, – глянув на ряд із пивом, посунувся трохи та узяв конкретну пляшку. – Фух, – втомлено видихнув, розуміючи, що сучасні технології це дійсно важко.

Вивільнив одну хустинку та промокнув нею чоло. Трохи відпочив, глянув по сторонах. Поїхав до ряду із соками.

– Шикарна акція, шикарна… – захоплено бурмотів чоловік, перекладаючи у візок усі наявні зараз дволітрові пачки томатного.

«Крові зараз не дістанеш. То хоч сік завжди є.»

Зібравши пачок п’ятнадцять, якщо не більше, вампір поглянув у свій список у телефоні, дістав пару поліетиленових пакетів з іншої кишені та почав набирати моркву з буряком. Потім пішов до круп, де взяв два кілограми необхідної каші.

Знову подивився у свій список продуктів, розмірковуючи, що він ще може узяти саме в АТБ, як ніс відчув запах. Рот заповнився слиною. Прозорі патьоки почали стікати з іклів.