Розділ 7

В селищі було спокійно. Кожного тижня прижали воїни та збирали податки, всього таких приїздів я нарахувала два. 
Люби добрі, від них віє довірою та спокоєм. Мене непокоїло лише одне – вони ставилися до мене як до божества. Та й старенька воліє ховати мене від незнайомих душ.
Першого тижня я вирушила навтьоки, але не встигла я ступити й сто кроків як варта схопила мене та повернула на своє місце. Спроб втечі було десь з десяток, але в всіх мене ловили. Як тільки я виходила з селища вартові хапали мене. Потрібно було робити новий план втечі з цього химерного світу.
І я придумала! В церкві я бачила багато книг, можливо в одній з них написано хоч-щось про інші світи та переміщення. Але й тут проблема – стара заборонила мені ходити до церкви та проявляти активність. З кожним днем довіра до старенької гасла. 
Нарешті мені всміхнулася удача. Після обіду старої не було в церкві:
«Це мій шанс!» 
Я схвильовано покралася в сторону входу. 
«Ні! Тільки не це»
Біля входу стояли охоронці. Сван приховувала від мене інформацію, вона чогось боялася.
« Потрібно щось вигадати!»
Я крадькома обійшла будівлю та зайшла до дворику, в нього зазвичай скидали сміття. Сюди рідко хто ходив і я могла розслабитися. Почала оглядати стіну, вікон в ній зовсім не було. Від відчаю я оперлася на вільну від сміття стіну. Під моєю вагою стіна вдавилася та відкрився прохід до якогось коридору. Я без зайвих роздумів ввійшла до коридору.
« Що за чортівня !?»
Невеликий за шириною, з запахом плісняви, нагадував бабусин погріб. Освітлення небагато, пройшовши пару кроків показалися сходи під землю. Спускатися чесно кажучи не хотілося, але й повертатися бажання я не мала. Пройшовши до самого низу зраділа від щастя. Переді мною була бібліотека і не та в яку я хотіла потрапити, вона була більшою, набагато більшою. Книг незліченна кількість, сама бібліотека нагадує лабіринт. 
« Ну тут я точно знайду, що шукаю» - промайнула радісна думка.
Розгорнувши першу книгу, до якої дістала рука, розчарувалася. Але все було не так просто! Я нічого не розумію! Символи та знаки в книгах зовсім не знайомі
«Чимось схоже на китайську» - хотіла я втішити себе.
Проходила полицю за полицею, але нічого, ні однієї книги з зрозумілими записами. 
Сталося диво! На одній з полиць я побачила зрозумілі написи! Хоча інформація книг була мені неважливою( я так тоді думала), я була рада прочитати хоч щось. 
Прочитавши назви книг вирішила почати читання з невеликого за розмірами томику, він називався: « Світ та природа Ори», знизу ще був надпис: « для дітей». Одне тішить в цьому світі, який нагадує середньовічний -- освідченні діти.