Розділ 5

Я відкрила очі й озирнулася. Я стояла посередині великої кругової зали оточену колонами. Все навколо було сірих відтінків, стеля відкрита з круговим отвором. На землю падав сірий сніг чи …. попіл. Судячи за запахом диму в повітрі це все ж таки попіл, але чий? 
Я вже довгенько перебуваю в цій химерній залі. За весь час я виявила багато чого цікавого. Наприклад таємничі двері, в залі їх було сім, я по черзі підходила та смикала за кожну, але всі вони були зачинені. А ще підлога зали розписана під зоряне небо, положення цих зірок нічого мені не нагадувало, а хоча…. те було схоже на змію з крилами. Що це мені дає? Відповідь проста, абсолютно нічого. 
З нудьги я почала ходити колами, рахувати числа, придумати план дня на завтра навіть спробувати дедуктивний метод. Згадала голос мати та пісню яку вона співала мені коли я була ще немовлям. Це навіяло сум та радість. Все було спокійно, я сиджу на підлозі в позі лотоса й співаю стару пісню. Ідеальний вікенд.
Коли раптом почула рик. Від нього тіло кинуло в холодний піт, серце билося швидше, мене охопила паніка. В мансардному вікні промайнула тінь, звук наближався, я дивилася в отвір. В один момент в стелі з’явилися ті чорні очі з білими зіницями, тільки тепер я бачила й їхнього господаря. Це була чорна змія ні дракон, ні це віверна. 
Віверна мала білі смуги від куточка очей до кінчика хвоста і виглядала чаруюче. Крила були великі наче темні громові храми, а білі пробіли підкреслювали чарівність, місця де розташовувалися кістки були чорними як і сама змія,  перетинки між крилами були білі. Вона наближається безшумно та так граційно, що можна було б милуватися цим вічно.
Вона наближалася все ближче та ближче. В останню секунду я відскочила, ще б трохи і вкусила б. Я почала ховатися за масивними колонами, змія розумна, але я й не промах. На відчуття це була більш гра умів, ніж на виживання. Віверні доволі швидко набридли хованки і як тільки я втратила пильність вона видихнула розжарене полум’я. Попавши під полум’я по руці пробігла хвилі болю. Від болю ноги підкосилися й я впала. Біль пройшов хвилею по всьому тілу, кров горіла, кістки ламало, м’язи нили. Він був сильніший за весь біль, що я відчувала в житті разом взятий. 
Я прокинулася …….