Розділ 4

Моя голова розколюється від болю після вчорашнього. Від нині так багато пити я не буду. З усього що було вчора я пам’ятаю тільки як прийшла і поверталася додому. Зараз напевно лежу десь в парку на траві. Мимоволі я підвелася та відкривши очі жахнулася. Я була десь на галявині серед дерев, промені сонця тепло гріли, а трава та листя були зелені як весною. Від побаченого захотілося закрити очі, лягти та прокинутися в себе в ліжку, наче нічого не сталося. Невже те, що сталося вчора в парку правда.
«Це всього лише страшний сон» - провила я подумки та щипнула себе за щоку.
«АЙ, боляче, значить я не сплю» - не найкраща новина яку я хотіла почути
Комфортно сівши на траві я почала роздумувати про те що сталося. Так як я затятий фантазер почала провіряти теорію переміщення в інший світ. В багатьох фентезі книгах пишуть про таке й в легендах є згадки про інші світи й можливість переміщення в них. Це перша думка яка прийшла мені на думку, а вона на вісімдесят відсотків може бути правильною. 
Подумавши я вирішила не сидіти на місці та йти досліджувати навколишній світ. Знаючи що основних напрямків руху чотири, я, як великий експерт вирішила йти на Південь. Пояснюючи що на півдні тепло, є банани, і я прям дуже хотіла хоч трохи побачити море.
Ліс то густішав, то рідішав. Після години подорожі я відчувала себе мертвою, ноги стомилися, ще й похмілля.
Йдучи я побачила ягоду в точності як наша смородина. Недовго думаючи вирішила спробувати. Тільки-но я відкусила шматочок ягоди, як я здригнулася. Ягода була настільки кислою, що можна було б катувати в’язнів. Але для мене було пізно, я її вже ковтнула. На щастя чи на диво я добре себе почувала, поганих наслідків виявлено не було, але ось що цікаво моє похмілля як рукою зняло. Діставши з карману невелику хустку зібрала трохи ягід на дорогу.
Після цього я більше нічого не їла. Тільки йшла та йшла. Коли сонце заходило мене охопив невеликий страх, я ж зовсім нічого не знаю про місцевих тварин. І як тільки тепер спати?
«І так Каля перше, що зараз потрібно буде зробити це знайти безпечне місце для ночівлі. Думаю це буде не складно.»
Ага, це було дуже складно, я весь ліс перелазила шукаючи безпечне місце для ночівлі. Врешті-решт я присіла під деревом. Воно було десь три-чотири рази в обхваті з великими та міцними гілками, а листя було м’яко рожевого кольору. Була б я мавпою жила б тільки на цьому дереві. Вмістившись почала перебирати вміст моїх карманів, чудом знайшла шоколадний батончик з глазурованими горішками. Перекусивши, втомлено закрила очі 
«Я даю собі слово, що виберуся звідси за будь яку ціну»
Від втоми я моментально провалилася в сон.