Розділ 1

Я збиралася виходити. Сьогодні о шостій я йду в місцевий клуб на вечірку, в Вадима сьогодні дньоха. Він мій друг з дитинства, підтримував в складні часи і завжди був поруч – це єдина людина яка була зі мною і якій я жалілася на свого брата. 
На годиннику п’ята вечора, а я ще в халаті, люблю я затягувати все до останнього, що ж час збиратися. Я встала і пішла коридором до ванної, моєї сусідки вдома не було( напевно до сих пір гуляє з хлопцем). Дійшовши до точки призначення я почала робити б‘юті процедури, після залізла в теплий душ, як же не хотілося вилазити, але треба, запізнитися зовсім не хотілося. Вийшовши з ванни я попрямувала до свого гардеробу, вибирати речі, яких і так було небагато. Мій вибір впав на рвані чорні джинси та білу кофту з відкритими плечима. Погода  холодна, чорна джинсова курточка з пухнастим міхом буде як на мене ідеальною.
Побачила б мій вигляд мачуха, вигребла б я по саме не хочу.  Моя мачуха інтелігентна персона, для неї неможливо уявити мене без сукні та підборів, а я їх НЕ ПЕРЕНОШУ, зате мій брат повністю підкорив серце мачухи. При тітці це інтелігентна та привітна людина, але тільки тітка зникала брат ставав втіленням зла. Знущався наді мною й прислугою і не просто словами. 
Поки я збиралася і літала в хмарах на годиннику вже було без четверті шість. Поспіхом я зв’язала високий хвіст і по чим чи кувала до виходу. Зачинивши двері пішла до зупинки чекати на свій автобус.
Людей в автобусі було багато, проїхавши п’ять зупинок вийшла і пішла в напрямку клубу. Дорогою забрела в парк з галявиною і невеличким озером в яке втікав струмочок. 
В парку було гарно, жовто-оранжеві листя дерев повільно хиталися на вітрі, вода з струмочку стікала в озеро видавивши приємний  дзюркіт, сонце набуло оранжево-червоного відтінку. Дивлячись на цю картину хотілося про все забути, впасти на зжовклу, м’яку  траву і лежати.
Підійшовши до клубу побачила Вадима. Він засік мене і привітно помахав рукою, я помахала у відповідь.
 

—Здоров Каля, ти готова відриватися?
 

—Хм, навіть не знаю, авжеж так навіщо я тоді прийшла!? – я трохи нервувала, я ніколи раніше не ходила на вечірки, весь мій вільний час вбивався в навчання і на розваги не залишалося.
 

—Що ж може ти хотіла провести час з своїм найкращим другом? – він подивився мені у вічі з допитливістю, а потім посміхнувся – Кале, не хвилюйся я впевнений, що сьогодні буде не забутній день, а якщо будеш нервувати, то не зможеш розслабитися і насолодитися кожним моментом, тож візьми себе в руки і пішли всередину – він привітно посміхнувся.
 

Вадим дуже милий. Не знаю як, але окинувши мене одним поглядом знає чи я хвилююся, чи мене розриває від щастя. Колись я запитувала тітку, яким чином вона знає кажу я правду чи брехню, нащо вона відповіла, що в мене на лобі написано. Може з Вадимом те саме, або він мене вже знає до досконалості(другий варіант подобається мені більше)
Добре я спробую, але ти знаєш, що я раніше не ходила на подібні заходи і зовсім нічого в них не тямлю - зробивши собачі оченята і подивилася на нього з такою жалістю і безпорадністю, яку я тільки могла видавити з себе.
І за це можеш не турбуватися, після двох келихів шампанського ти будеш як риба в воді.
Я на це надіюся – пробуркотіла собі під носа. Але довірилася своєму товаришеві, який на такі заходи майже кожну п’ятницю ходить.
Зайшовши в середину я побачила багато не знайомих мені людей. В своєму житті я рідко буваю в багато людних місцях, за виключенням супермаркетів і забігаловки в яку я навідуюся майже не щодня. 
Наш столик стояв в кутку. За ним сиділи вісім людей з компанії Вадима. В шостому класі я постійно з ними тусила, а зараз іноді зустрічаємося на свята.