Академія золотого дракона
Пролог
Зима, але поле кроваво-червоне, попіл падає як сніг вкриваючи все навколо, скрізь лежать тіла, сонце не видно за чорним місяцем, люди падають на коліна. Я стою посеред поля, думки лізуть в голову.
Її карі, м’які мов хмаринки пасма забрудненні в кров, очі сині як два глибокі озера, ти дивишся в них і забуваєш про все на світі, ще день тому ми були друзями, а зараз злісні вороги. Та вона зачаровує в себе, меч на неї не підійметься. Може я зробив помилку, ні я зробив помилку. Вона ніколи не пробачить мені.
Вона дивиться на мене, від неї пахне злобою та страхом. Але вона не біжить, навпаки дивиться прямо в очі. Я не зможу вбити її.
Після всіх наших сумісних пригод, що ми пережили разом я впевнився в її інтуїції та силі духу, але як завжди не прислухався до неї. Я не вартий її.
З цими думками я розвернувся й полетів геть, життя більше не мало сенсу. Я втратив її навіки.
#908 в Фентезі
Відредаговано: 24.05.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
