Розмова про батька

Мара непомітно для себе заснула. Їй снилися його уста й відчувався поцілунок. Його гаряче тіло й сильні руки що міцно обіймали. Раптово відкриті очі побачили лиш темноту. Серце шалено закалатало в горлі пересохло й дихання збилося.  Трохи заспокоївшись дівчина сіла на ліжко й звісила ноги. Ступні торкнулися холодного ворсу килимка що постелений при ліжку. Коли очі звикли темрява стала не такою безпроглядною. На столі Мара вгледіла глечик з водою. Босоніж підійшла до столу й налила склянку води. Зробивши кілька ковтків вона відчула полегшення. З хвилину постоявши коло столу босими ногами відчуваючи холод підлоги дівчина повернулася у ліжко закутавшись у теплу й м’яку ковдру. Сон не йшов. Мара крутилася й так і сяк. змирившись дівчина просто зручно лягла на спину й дивилася на дно верхнього ярусу ліжка. Яке займала Сінті.

– Маро, ти спиш, – почувся шепіт серед тиші.

– Ні, – прошепотіла у відповідь. 

Верхнє ліжко заскрипіло і звідти завиднілася голова й довге волосся догори дригом.

– Мене  тут безсоння спіймало, я бачу ти теж не спиш, – дівчині було незручно це чулося в нотах шепотіння. – Можна я ляжу до тебе?

– Якщо вмістишся, то лягай, – здивовано прошепотіла дівчина посуваючись  ближче до стінки. 

Сінті спустилася з верхнього ліжка й швидко стрибнула  до Мари під ковдру. Кілька хвилин дівчата лежали в цілковитій тиші кожна у своїх думках доки Сінті прошепотіла.

– Ти вмієш берегти таємниці?

– Так, але я їх не люблю, – спокійно в пів голосу відповіла Мара. 

– А можна я тобі все ж одну розповім, – Сінті дивилася на Мару з благанням в очах. 

Дівчина не бачила в темряві очей Сінті, але відчула що тій необхідно комусь щось розповісти. І мабуть, вона воліє аби цим кимось стала саме Мара.

– Можна.

– Мама з татом розлучаються. Але це поки таємниця. Я знала що так буде. Я очікувала цього батьки давно не ладнають. Але сестра… Для неї все інакше і я поки не хочу аби вона знала.  Принаймні поки що. Я боюся що це її зламає, бо вона завжди цього боялася. Завжди коли батьки сварилися старалася їх помирити. Вона любить їх обох однаково й боїться що як вони розійдуться то нам треба буде обрати когось одного,– голос у Сінті був засмучений під кінець вона майже буркотіла собі слова під ніс, але Мара все зрозуміла.

Зрозуміла що Сінті болить не менше через розлад у сім’ї.  Дівчина здавася байдужою до всього цього. Але насправді все виявилося інакше. 

– Мар? Можна я запитаю дещо особисте? 

– Питай, – байдуже сказала. 

– Як ти пережила розставання батьків? Як я зрозуміла вони розійшлися кілька років тому. – голос Сінті звучав та наївно, але слова ранили душу.

Сльози самі накотилися на очі в горлі застряг ком. Ледь стримуючи тремтіння голосу мара сказала. 

– Мій тато зник. Його шукали але не знайшли.

– Я… Пробач! Я не знала, не думала. Ой! Ляпнула, – забувши про ніч і потребу бути тихою почала белькотати Сінті. Вона сіла на коліна й прикрила рот руками.  Вона шоковано дивилася на Мару яка лежала не рухаючись і дивилася в нікуди. Зкутика її ока скотилася одинока сльозинка й Мара заговорила в пів голоса. 

– Мені було п’ятнадцять. На вихідних ми з татом завжди ходили в міський парк грати у фрізбі. Погода була чудова. Весняний день, все зелене і пахуче. Ми почали грати і все було добре. Ми веселилися. А потім в момент мого кидка здійнявся сильний порив вітру й диск занесло в кущі. 

– Нічого! Я сходжу за ним, – сказав тато й пішов.

Я чекала коли він повернеться. Чекала й не дочекалася. Його довго не було і я захвилювалася. Пішла його шукати. За кущами була лісопосадка ми завжди  бавилися біля неї. Я ходила між дерев шукаючи його. Після почала гукати. Але нікого не було чути. Я вже злякалася коли почула татів голос. Я побігла туди звідки йшов звук і знайшла тата. Напів розчиненого в повітрі. В руках він тримав диск-фрізбі.  Від шоку я застигла на місці й не могла поворухнутися. Він розчинився у мене на очах стоячи боком. Лиш коли він розчинився повністю я прийшла до тями. Але було пізно. На землі залишився лише диск який тато випустив з рук в останню хвилину.  Його шукали довго. Мама витратила всі заощадження на його пошуки але марно. Справу закрили сказавши що мій тато скоріш за все загинув. Ніяких слідів або що. Нічого. Ніби й не існувало такого чоловіка як тато. 

Мара говорила спокійно й рівно. Сльозинки одна за одною скочувалися з кутиків очей. Вона ніби знову переживала той момент той відчай і біль. Картина того як батько розчиняється в повітрі застигла у дівчини перед очима. Й довгі місяці поставала в кошмарах. Вона не одразу повірила в побачене того дня. Підійшовши на місце де мить тому був батько Мара підняла диск. І стисла його в руках. У відчаї і під впливом страху дівчина почала голосно кричати:

– Тату! Тату де ти!?

Вона багато разів вигукувала одне й теж боячись зрушити з місця. На її крик збіглися люди. Спершу з’явився якийсь незнайомий чоловік який побачив заплакану дівчину з фрізбі в руках і не знав що роботи. Після прибігла жінка. А потім там була ціла купа людей. Всі вони намагалися заспокоїти Мару яка билася в істериці і кликала батька. Вона намагалася пояснити  що ж сталося але схлипування від істерики й зірваний голос від крику заважали. Потім була охоронна гвардія яка й викликала Марину матір. Побачивши дочку в такому жахливому стані жінка ледь не зомліла від страху. Жінці коротко пояснили те що змогли дізнатися. Від почутих новин жінка й справді втратила свідомість. А прийшовши до тями дала всю відому їй інформацію про чоловіка гвардії а після забрала дочку додому. Мара чекала що от, от тато постукає у двері й скаже що все добре. Але йшов час і нічого не ставалося. Розслідування нічого не давало. А через пів року справу закрили на прохання матері Мари. Яка перестала вірити в повернення чоловіка. Ця історія шокувала місто й похитнула сім’ю. Марина сім’я майже збанкрутіла. Бо всі кошти йшли на підтримку розслідування й лікування Мари яка впала в сильну депресію. Але потім слідство припинили матір дівчини знайшла нову роботу й знову підняла сім’ю на ноги. Яка складалася тепер лише з двох осіб.