Звичайний день і перші ревнощі

Святкування дня народження двійнят зблизило дівчат. Мара не відчувала більше такого дискомфорту поруч з ними як було спочатку. Зникло відчуття зайвості. І було схоже що дівчата теж відчули деяке полегшення. Наступні два дні були вихідні. До обіду першого дня дівчата всією четвіркою відсипалися.  На жаль похмілля не обійшло їх стороною. Ранкова нудота підкосила Літі й Джанет. В усієї четвірки тріщала голова. А ще ефекти від коктейлю яким треба був час аби розчинитись

 Тому Елен яка з гучним криком увірвалася в спальню по обіді була грубо випхана й облаяна. Дівчина мало не розплакалась від грубощів зі сторони Джанет і сили з якої її виштовхали за двері. Елен звернулася з благанням про захист до Мари яка сама хотіла аби дівчина вийшла. Але зрозумівши всю грубість вчинку. Мара відчула потребу перепросити перед дівчиною. Чи не вперше їй стало по справжньому шкода цю світлу дівчинку. Вона ж не з лихого умислу. Пролунало в думках

Але сил для переведення думок в дію не було. Лише під вечір четвірка остаточно прийшла до тями. Всі сліди коктейлю покинули тіла А на ранок наступного  дня дівчата зі сміхом згадували вчорашнє. 

– Знаєте хай там як, а я б повторила! – весело виголосила Джанет сидячи на ліжку в позі по-турецьки. 

Літі наводила красу аби піти прогулятися по території, Сінті сиділа й читала книгу, а Мара саме намагалася зрозуміти тему минулої лекції. 

Сінті відклала книгу й небагато значно глянула на дівчину.

– Не сьогодні звісно ж! Пізніше, – поспішила прояснити Джанет. 

– Тільки наступного разу випивка з вас, – домальовуючи губки промовила Літі.

– Мар, а ти що скажеш? 

Дівчина була настільки зосереджена на чтиві що пропустила все мимо вух.

– Мар? – ще раз запитала дівчина. 

– Маро! – накінець крикнула Сінті.

Від крику дівчина підскочила на стільці.

– А що ви говорили? Вибачте, в мене купа домашки.

– Мила ми говорили що було б непогано б повторити позавчорашні посиденьки тільки не сьогодні, а пізніше. Ти як?

Дівчина не відповіла одразу, але трохи подумавши сказала.

– Ну я навіть не знаю, але ідея класна. – якось невпевнено й скомкано відповіла. – Тільки давайте не будемо сильно напиватись, – накінець додала більш жваво.

– Ну тут нічого казати, – розвела руками Джанет. – Тут дивлячись як діло піде. Але загалом я з тобою згодна.

Дівчата мовчки перекинулися поглядами й хором голосно розсміялися вже в цей момент розуміючи що другого похмілля їм не минути. 

Вихідні скінчилися й почався новий навчальний тиждень. Всі вихідні Мара майже не покидала кімнати. У вільний час дівчина подумки то є діло поверталася в момент їхнього з Нарном поцілунку. 

При згадці якого в неї паленіли щоки й скручувало живіт. Дівчина відкрито боялася зустрічі з ним, а враховуючи те що він був куратором вічно липучої Елен то було неминучо.

Мара кріпилася морально. Та на її подив за весь день Елен ні разу не спробувала з нею заговорити. Навіть не підходила. На парах сиділа далеко на перерві була в колі інших дівчат.  Так минув цілий день. А потім настав інший і все те саме. 

Здавалося б ось вона свобода! Ніхто не заважає на парах балачками, не лізе в особистий простір. І Мара мала б зрадіти що дівчина відчепилася, але натомість прийшло почуття дивної порожнечі. 

Дівчина зрозуміла що сумує за цим всим. За такий короткий проміжок часу Елен стала невід’ємною частиною її повсякденності. Мара сумувала за дівчиною й не одразу наважилася підійти до неї аби поговорити. Вона саме про щось весело щебетала з дівчиною з паралельного курсу.  Коли до неї підійшов Нарн і щось сказав. 

Побачивши хлопця дівчина відчула невпевненість й розгубила відвагу для розмови з Елен. Тому після занять вона знову спробувала спіймати дівчину для розмови, коли та залишиться наодинці. 

Але такої нагоди нажаль не знайшлося Нарн знову виринув нізвідки й про щось почав говорити. Такий високий і сильний, а ще гарний. Елен на його фоні виглядала такою тендітною й слабкою.  Мара мимоволі загледілася на парочку на те як вони близько одне до одного, як уважно Елен його слухає. Й несподівано у дівчині прокинулася злість. Їй не подобалося те що вона бачила. Щоки запаленіли, руки мимоволі стислися у кулаки тому круто развернувшись на п’ятах вона пішла геть. 

Зла й збентежена дівчина впала на ліжко в своїй кімнаті. Добре що дівчата ще не повернулися й Мара мала час на самоті. 

Потроху злоба минала й приходило усвідомлення що дівчина чинить по дурному. Нарн їй ніхто аби вона його ревнувала. Та ще й до Елен. Той поцілунок був помилкою, випадковістю яку вони більше не повторять. 

Вона тут аби вчитись тому навчання єдине що має її хвилювати. Але скільки б дівчина не запевняла себе в цьому одна згадка парочки й на душі кішки шкребли. 

До кімнати після занять повернулися й сусідки по кімнаті так іж змучені й голодні як і Мара дівчата запропонували разом піти до буфету чогось перехопити. 

– Ідея шик! Тільки я зараз швиденько переодягнуся й підем. 

В буфеті було багато наїдків очі розбігаються. Він працював з восьмої ранку до восьмої вечора. Аби студенти мали змогу поїсти перед і після занять. Єдиний мінус їжу не можна брати до кімнат. На вході є система безпеки що фіксує такі моменти. Але все одно були ті хто зумів обдурити систему. Шкода що дівчата не були одними з тих щасливців.

Дівчата гуляли з розносами обираючи що б такого з’їсти. Мара обрала фрикасе з рожевої бульби, на десерт шматочок меренгового торта а випити взяла звичайної води. 

Дівчата сіли за столик завели веселу бесіду аби не думати бодай годинку про навчання й почали їсти. Вони нічого навколо себе не помічали голосно сміючись. Коли до них підійшла Сіена й зробила зауваження що ті занадто голосні. 

– Отже причепа, – невдоволено буркнула Літі. 

– Не зважайте на них. Головне що нам добре! 

– Маєш рацію. Але давайте й справді закінчувати й повертатися у спальню. В мене домашки ціла гора.