Академія загублених драконів»
Розділ 12
Наступного ранку Емілія прокинулася від тихого гарчання. Біля її ліжка сидів Ігріс, а поруч із вікном лежав його батько — величезний чорний дракон.
— Доброго ранку, Ігрисе, — усміхнулася дівчина.
— Доброго ранку, вершнице! — відповів дракончик.
Емілія встала й підійшла до вікна. На подвір'ї академії вже зібралися студенти. Ліда та Діана чекали на неї біля дверей.
— Ну що, наша знаменита вершнице, готова до нового дня? — запитала Ліда.
— Звісно! — відповіла Емілія.
— Тільки не думай, що тепер я завжди буду з тобою погоджуватися, — додала Діана.
— А я й не сподівалася, — засміялася Емілія.
Усі троє вийшли на подвір'я. Аргод підійшов до Діани, а стародавній чорний дракон — до Емілії та Ігріса.
Ректорка академії оголосила:
— Сьогодні ми святкуємо повернення стародавнього дракона та свободу всіх драконів!
Студенти радісно закричали.
Емілія подивилася на своїх подруг, а потім на Ігріса.
Колись вона була звичайною дівчинкою з маленького села. Тепер у неї були дракон, справжні друзі та місце, яке вона могла назвати домом.
Вона зрозуміла: найважливіше в магії — не сила вогню, а добре серце.
І відтоді Емілія, Ігріс, Ліда та Діана стали нерозлучними.
Адже справжня дружба сильніша за будь-яке полум'я.
Відредаговано: 13.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
