Академія загублених драконів»
Розділ 9
— Швидше! Ми запізнимося! — нагадувала Ліда, прямуючи до виходу.
— Через кого саме? — сонно запитала Діана.
— Може, через ту, яка просила ще п'ять секунд? — усміхнулася Емілія.
— Емі, я тобі цього не забуду, — пробурмотіла Діана.
Нарешті дівчата добігли до навчального корпусу. У класі вже чекала Еліда Айд.
— Доброго ранку, учениці. Сьогодні у вас буде незвичайне заняття.
— Наскільки незвичайне? — поцікавилася Ліда.
— Ви навчитеся розуміти настрій своїх драконів без слів.
Емілія здивовано подивилася на Ігріса. Маленький дракончик сидів біля її ніг і задоволено махав хвостом.
— А якщо її дракон знову захоче щось підпалити? — запитала Діана, поглянувши на Ігріса.
— Він не підпалює все підряд! — обурилася Емілія.
— Авжеж. Тільки моє волосся.
Ліда тихенько засміялася.
Еліда попросила всіх заплющити очі й прислухатися до своїх драконів. Емілія відчула тепло в долонях. Ігріс раптом підняв голову, а його золоті очі засвітилися.
«Еміліє, я відчуваю щось дивне…» — почула вона його голос у своїй голові.
Дівчина розплющила очі.
— Ігріс? Що сталося?
Але дракончик уже дивився у вікно, за яким темніли далекі гори.
Відредаговано: 13.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
