Наступного дня дівчата прокинулися. Діана ще спала.
— Діано! — покликала Ліда. — Урок! До уроку десять хвилин!
Діана перевернулася на інший бік.
— Ну ще п'ять секунд, — пробурмотіла вона.
Емілія посміхнулася.
— Коли мама будила мене до школи, я завжди казала: «Ще п'ять секунд», — прошепотіла вона. — Але мама не давала мені й тих п'яти секунд.
Ліда також посміхнулася.
— П'ять секунд, не п'ять секунд, а за п'ять хвилин ти маєш почистити зуби, одягнути форму й зробити зачіску!
Діана підвелася.
— Та ви що?! — вигукнула вона. — Ну дайте поспати, дівчата!
— А якщо ти проспиш? — запитала Ліда.
Діана подивилася на них обох і знову лягла на ліжко.
— Добре, — сказала Емілія. — Але тільки п'ять секунд!
— Емі, тебе взагалі ніхто не питає! — прогарчала Діана, наполовину кричачи, наполовину шепочучи.
Минуло п'ять хвилин. Дівчата встигли почистити зуби й одягнутися. Емілія розчесала волосся, а Ліда заплела тугу косу.
— Діано, прокидайся! — сказала Ліда. — П'ять секунд минуло!
Діана розплющила очі, почистила зуби, вибрала форму й зробила зачіску.
— Я готова! — оголосила вона.
— Добре, дівчата, ходімо, бо запізнюємося! — сказала Ліда.
Відредаговано: 13.11.2026