Академія загублених драконів»
Розділ 6
Діана підійшла до Емілії.
— Ти не така, як я думала, — сказала вона. — Але це не означає, що ти моя подруга чи щось таке. Ти досі мій ворог!
Діана тихо хмикнула. Ліда підійшла до них.
— Ага, ворог! — сказала Ліда. — Але в тебе на обличчі написано, що це вже не зовсім так.
Діана подивилася на Ліду.
— Ворог! А що, хочеш щось додати?
— Ні, — відповіла Ліда.
Раптом знову заревів дракон. Ліда та Емілія пішли до академії, а Діана разом з Аргодом попрямувала до драконячого знахаря.
Емілія та Ліда зайшли до кімнати.
— Твій дракончик молодець! — сказала Ліда. — І знаєш, що найголовніше? Ти не дозволила йому ще більше поранити дракона Діани. Ти зупинила його! Це заслуговує на більшу похвалу, ніж якби ти дозволила йому поранити Аргода ще сильніше.
— Моя мама завжди казала мені, що якщо хтось поранений, треба допомогти, — відповіла Емілія. — Але я не вмію допомагати драконам. Хіба що можу зробити так, щоб його не поранили ще більше, якщо це в моїх силах.
Ігріс подивився на Емілію.
— Еміліє, ти найкраща! — сказав Ігріс.
— Я не найкраща, — відповіла Емілія. — До того ж до вчорашнього дня я навіть не знала, що дракони існують!
У цей момент Діана зайшла до кімнати.
— Як Аргод? — запитала Емілія.
— Що тобі до того, як Аргод? — запитала Діана.
Вона подивилася на Емілію, але цього разу її погляд був уже не таким злим, а трохи іншим.
— З ним усе добре, — сказала Діана. — Знахар залікував рану.
Відредаговано: 13.11.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
