Розділ третій. Частина третя.

Частина третя. Кілька слів про життя – буття.

– То, чому в академії так мало адептів? Я думала буде набагато більше. – тримаючись за руку брата, Хель розглядала навколишню красу. 
Просторий коридор по якому вони йшли виглядав як ще одна картинна галерея. Безліч прекрасних і чарівних картин прикрашали стіни, що здавалися бескінечними. На одних було відбито моменти кривавих битв, на інших – образи великих і могутніх істот. Тут мало місце для магічних та не магічних тварин, людей і навіть для умертвінь та зомбі.
– Тому що сьогодні пятниця. – нагадав Владлен, адже він точно пам’ятав, що вже наголошував на цьому. – В Академії магії та магічних істот пятниця це вихідний день, вільний від занять. Тому адептам дозволено покидати стіни академії. Тільки сильно не спокушайся, у тебе має бути вагома причина щоб це зробити. – І хмикнувши. – Не хвилюйся, сестричко, завтра ти дізнаєшся що таке навчальний процес. Побачиш наскільки оживляться коридори. І зненавидиш це. Повір мені!
– Побачимо. – Кивнула вона, задоволено міркуючи про сказане братом, і завернула слідом за ним за кут. – А чому мене не ведуть до ректора?
– Завтра відведуть. – піднімаючись мармуровими сходами вгору, Владлен замовкає, коли повз нього проходить пара відьом. Провівши дівчат своїм підозрілим поглядом, він продовжує. – Щоправда, нам потрібно буде вирішити проблему з рекомендаційним листом.
– Що за лист такий?
– В Академію приймають адептів суворо за рекомендацією. Але я щось придумаю до того часу. Поки наберемо тобі літературу, а проблеми вирішуватимемо в міру їхнього надходження. – Владлен різко зупиняється, і від неочікуванності такої зупинки Хель врізається в нього. Почухавши голову і примруживши очі, вона дивиться на брата, намагаючись почути наступне. – Хель, – пошепки промовляє Владлен, нахилившись до сестри. – Ти розумієш, що не можна так поводитися?
– Як так? – вона шепоче у відповідь, роблячи скривджене обличчя.
– Так нахабно, як ти себе поводила сьогодні!
– Я прикладу зусиль! – обіцяє Хель та посміхається. – Я ще зовсім маленька, – вже говорить ледь тримтячим голосом, тиснучі на жалість, – не можу ж я за один день змінитися. Такого не буває. На все потрібен час.
– Якого у тебе немає. – підсумовує Владлен. І змінивши тональність, повертається то тихої бесіди з поясненнями, – Зараз головне щоб Ілбрек відстав від тебе. Потрібно спочатку виключити ваші зустрічі на усіх можливих рівнях, – він замислюється і приставивши вказівний палець до своїх губ, роздумує вголос. – Думаю, перший тиждень це буде можливим. Професор Рандольф не допустить твоєї безучасті до навчального процесу, тому перший тиждень ти будеш зайнята зранку до пізнього вечора.
– З чого це?! 
– Потім зрозумієш! Пішли по книги. – Владлен швидко проходить між білих колон, і відчиняє нічим не примітні невеличкі двері. – Ми прийшли.

Шановні читачі!

Дякую усім і кожному за увагу. Напишіть кілька слів в коментарях, чи подобається Вам стиль написання та герої, які вже зявились в перших розділах? Чи подобаються Вам історії про навчання в академіях? Мені та Музам буде приємно почути Ваші думки!