Розділ 55

Гобліни завжди вміли швидко оцінювати ситуацію та приймати відповідні рішення. Саме тому, коли до кабінету ректора увірвався Глосс у супроводі Ская та чотирьох тепер уже колишніх учениць Ашхема, він одразу ж залишив усі справи. З кожним словом на його чолі з’являлося все більше зморшок - нічого подібного він і припустити не міг. Та що вже казати – в академії ніколи не було викрадень, і він був певен, що це просто неможливо. Як виявилося, був надто безтурботним.

Через кілька хвилин він підняв руку, закликаючи Римуса замовкнути.

- Що ж, ти сказав достатньо, щоб ми прямо зараз вирушили до Йоденхелу. Розмова буде не з приємних, але це потрібно зробити. Що ж до вас, він перевів погляд на дівчат, а потім похмурий - на свого шпигуна. – Я попрошу поки що нікому і нічого не повідомляти. Нам ні до чого зайва паніка в академії. Не хотілося б, щоб учні вважали, що їх може будь-хто викрасти.

- Візьміть і нас із собою - ми можемо бути корисними, - зголосилася Фрейя.

- Нізащо, - непохитно відповів гоблін.

- Яка різниця, коли ми покинемо Ашхем і куди вирушимо? Тим паче, що ми знаємо, хто така Ріна, – з викликом повідомила Амелія.

- Схоже, гели зовсім не вміють тримати язика за зубами, - з роздратуванням пробубнив собі під ніс шаї Нар. – Я не можу взяти вас із собою. Як мені пояснити вашу присутність її батькам? Тим паче не впевнений, що вони будуть так прихильні до того, хто принесе недобру звістку.

- Візьміть нас як свідків – наші слова зможуть допомогти розібратися в усьому, - продовжувала наполягати Фрейя. І чого раптом дівчисько вперлося? Наче їй колись було діло до інших.

Гоблін зітхнув, не знаючи, як йому вчинити, але Глосс раптом ненав'язливо відвів його убік і прошепотів:

- У їхніх словах є логіка – вони справді зможуть допомогти. Та й у разі чого, ніхто краще за Фрейю та її подруг не захистить нас.

- Нас? – ректор сіпнувся, здивований більше останнім словом, ніж усім, що сказав Глосс.

- Звичайно. Я її куратор і мусив простежити за всім. Я так розумію, ви розповіли мені далеко не все, що потрібно було. Втім, це дрібниці. – з легким натяком протягнув Римус. - Це не зменшує моєї провини - Ріна була під моєю опікою.

Ректор вагався, вперше не знаючи, яке рішення прийняти – якби його воля, вирушив би в Йоденхел сам. Ризикувати даремно своїми людьми він ніколи не любив.

- Ми не знаємо, що трапилося з нею, то кожна хвилина на рахунку, - з натиском сказав Глосс, чим остаточно переконав ректора у своїй правоті.

- Добре, - нарешті здався гоблін. - Але ви в усьому слухаєтеся мене, і, якщо в цьому виникне потреба, негайно скористаєтеся порталом, - сказав він безапеляційно. У вас є чверть години, щоб зібратися. Якщо не прийдете до цього часу, я покину Ашхем сам.

Після його слів, професор та дівчата буквально вилетіли з кабінету, не витрачаючи часу навіть на чергове прощення.

- А ти чого стоїш? Теж будеш канючити перепустку? - похмуро глянув ректор на свого шпигуна. - Ти мусив стежити за нею! Коли ти впустив Ріну, і чому тепер кожен собака знає тебе в обличчя?! – роздратовано кинув він.

- Я розкрив їй таємницю за вашим наказом, - спокійно повідомив Скай, витримавши важкий погляд чоловіка.

- Що ти несеш?!

- Минулої ночі в саду, пам'ятаєте? Я прийшов у тому вигляді, в якому мене звикли бачити усі останні кілька місяців. Але ви зажадали змінити вигляд. Ріна була там і все бачила.

– Що? Тобто, як це «була там»? – насупився ректор.

- Жоден із нас її не помітив. Мабуть, вона думала, що ви все одно дозволите політати. Тому нічого страшного не буде, якщо вийде раніше.

Гоблін скривився й емоційно вилаявся своєю мовою. Потім, опанувавши себе, кивнув у бік дверей.

– А ці?

- Ріна атакувала мене, тому всі сили пішли на те, щоб хоч якось захиститися від неї. Я не міг би змінити зовнішність, як би не хотів.

- Через тебе вона втратила браслет?

- Можна сказати й так.

- Добре не важливо. Глосс мовчатиме, а решта вже зараз покинуть Ашхем. У будь-якому разі ти залишаєшся.

- Це ще чому? - З викликом запитав Скай. Вперше за довгий час він був готовий сперечатися з ректором.

- Ти провинився, слабкий, і мені ні до чого, щоб решта дізналася про твій дар. Вибирай будь-яке пояснення. Я не змінюватиму своє рішення – це не обговорюється.

- Ви так само сказали і їм. Але...

- Вони – не ти! – різко обірвав його шаї Нар.

- Це моя провина. Я повинен був краще ховатися і стежити за Ріною. Але я схибив. Дайте мені можливість виправити все. Ви ж знаєте, що у цих іграх вона стала лише розмінною монетою. Її доля вирішена наперед, якщо тільки ми не поквапимося.

- Ти настільки наївний, що вважаєш, що зможеш допомогти їй?

- Впевнений. Їхня перевага – сила, - кивнув він на двері, - моя – хитрість. Жоден артефакт чи зілля не зможуть зробити те, що я роблю день у день. І розкрити себе я не боюся - якщо буде необхідність, то зможу залишити Крус, ви ж знаєте. А після – повернуся, як тільки про мене забудуть. Я добровільно погодився служити вам, і досі був вірним і в діях, і в думках.