Розділ 49

- І що, це справді був він? Той хлопець, з яким ти завжди сиділа у їдальні? – з недовірою перепитала Фрейя, згадуючи дівчисько, яке вони бачили біля дверей Ріни.

- Так, це був Скай, - кивнула гела.

- І як це можливо? - питання було звернене до Луки й вона, поправивши окуляри, майже слово в слово повторила слова Дарія.

- Способів багато – зілля, артефакти чи природний дар. Втім, для зілля треба мати частинку того, на кого хочеш перетворитися, тому це малоймовірно. Я раніше не зустрічала цю дівчину в академії, отже, йому нема звідки взяти інгредієнт. Але, - вона задумалася, і вже швидше міркувала вголос, а не підтримувала розмову: - якщо ти кажеш, що іноді зовнішність мінялася частково, то й варіант з артефактами не зовсім підходить. Для будь-якої зміни потрібен окремий артефакт, і кожен із них досить непросто зробити. Сумніваюсь, що він мав би стільки часу та ресурсів. Та й мізків, – хмикнувши, додала Лукреція. – Повірте, зробити їх реально складно – навіть у мене не з першого разу виходить.

- Тобто, найімовірніше, це його магія? - підсумовувала Амелія.

- Так, гадаю, це вона, - кивнула Лука.

- Ти чув про щось подібне? – звернулася Ріна до Дарія, і той замислився.

- Схоже на перевертня, але видозміненого. Зазвичай вони можуть трансформуватися тільки в якусь тварину та все.

- А як щодо метаморфів? На мою думку, це більше підходить, - припустила Айя.

- Метаморфи - це ті ж перевертні. Тільки назва ширша, - поблажливо зауважив супутник. – Я ніколи не чув, щоб дар передавався магам у такому вигляді. Втім, у нас тут достатньо рідкісних видів магії, чи не так, - пес ліниво позіхнув і кинув погляд на Фрейю та Амелію, що сиділи поруч.

- Гаразд, дівчата, дякую за те, що одразу прийшли. Я зовсім не чекала на появу Ская, та й взагалі не думала, що він на таке здатний. Не стану більше навалювати на вас свої проблеми, адже у вас попереду ще іспит.

- Думаю, ми всі були не проти відволіктися від нього, - засміялася Фрейя. Але її сміх пролунав трохи натягнуто – вже за кілька годин вирішиться їхня доля, і що буде далі ніхто не знав.

- До речі, може, підемо перекусимо? - Запропонувала Амелія, але особливого захоплення її слова не викликали. Помітивши це, Ріна зам'ялася.

«Гаразд, гадаю, ти можеш розкрити їм свій секрет. Тим більше, що дуже скоро вся компанія змушена буде залишити академію», - зрозумівши її наміри, погодився Дарій.

- Дівчатка, тут така справа… - Ріна зам'ялася, але потім встала і дістала з шафи мамин подарунок.

- Це що таке? - Здивувалася Фрейя. Для неї це була звичайна сумка, яку незрозуміло навіщо дістала гела.

- Ну… ми можемо нікуди не ходити та поїсти тут.

- Ти стягнула їжу? – поблажливо уточнила Амелія. – Схоже, ми погано впливаємо на тебе. Але мені це подобається, - раптом додала блондинка.

- Ні, я нічого не крала. Це… Загалом, я можу дістати вам все, що тільки захочете, - після цієї фрази Лука з цікавістю подивилася на сумку, явно про щось здогадуючись.

- Серйозно? Якщо так, то я хочу стейк із кров'ю та запечену картоплю. А, і морозиво! Полуничне! – першою вирішила перевірити слова дівчини Фрейя.

Ріна мовчки засунула руку до сумки й дістала все, що перерахувала подруга. У кімнаті повисла тиша, яку невдовзі порушила Лукреція.

- Я знала це! Знала, що ти не могла просто дістати всі інгредієнти! В Ашхемі їх давно нема! - Переможно повідомила вона, а потім уточнила: - П'ятий вимір, так?

- Саме так, - відповів Дар.

- Е-е-е… Може хтось розповість нам, що це таке? Ми, як би, не в курсі, - підняла руку Амелія. На подив, відповіла Айя (ще б пак – Лука вже на всю крутила в руках сумку!):

- Грубо кажучи, це портал, з якого можна дістати все, що тільки забажаєш.

- Я навіть не питатиму, звідки воно все береться. Мені достатньо того, що воно все справжнє і дуже смачне, - заявила блакитноволоса, з апетитом поїдаючи картоплю.

Не минуло й десяти хвилин, як дівчата приступили до сніданку. Окрім Луки, яка так і не змогла відірватися від вивчення рідкісного артефакту.

- Мабуть, це найдивніший ранок з усіх, що я провела в Ашхемі, - раптом сказала Айя.

- Що саме тебе здивувало? Хлопець, що змінює зовнішність, унікальний артефакт, за допомогою якого можна дістати абсолютно все, або ж швидкий іспит? – насмішкувато поцікавилася Амелія.

- Все разом. Якби це було окремо, я б реагувала спокійніше, - посміхнулася Айя. А ось це здивувало вже решту.

- Не хочу порушувати ідилію, але вам скоро треба на іспит, - нагадав Дар, і дівчата знехотя почали збиратися. Помітивши, що Ріна попрямувала до дверей разом із ними, Фрейя запитала:

- Ти що, теж ідеш?

- Так. Хотілося б підтримати вас. Та й тут одна я все одно не витримаю. Невідомість та страх перед появою Ская мене просто вб'ють.

- Ти така наївна, що думаєш, там він тебе не дістане?

- Неважливо. Це точно краще, ніж сидіти тут, - кинула головою Ріна.