Розділ 48

Кесседі б збрехала, сказавши, що зовсім не переживає через те, що мало статися. Майбутнє викрадення, а, можливо, і вторгнення до її покоїв, змушувало не тільки нервувати, а й трохи боятися. Ні, не те, що з нею може статися щось страшне, а те, що вона не впорається. Вона мала найважливішу з місій – виявити зрадника. Той навряд чи ризикуватиме, вплутуючи в справу ще когось, але однозначно замаскується, щоб раніше не видати себе. Тим паче, що з його погляду все мало виглядати більш ніж легко. Кес була не таким сильним магом, як її чоловік, а самого Аарона, як і його брата, викликали в якійсь терміновій справі. Чи варто нагадувати, що сама некромантка буде тільки рада позбавитися нав'язливої ​​опіки? Загалом, все було просто – приспати пильність менталістки та дати можливість її підопічній втекти.

Дивно, але в перші дні після того, як Алексію перевели до покоїв гели Шарден, вона зовсім не думала про втечу. Ба більше, після позбавлення сили вона почала поводитися спокійніше, і навіть трохи розгублено. Причому було помітно, що дівчина не розуміє, що саме змінилося, а застосувати магію і раніше не намагалася.

Весь цей час Кес пильно стежила за дівчиною, але, на відміну від чоловіка, не відгородилася від інших. Під тим чи іншим приводом до неї були змушені зайти всі радники. Звичайно, ніхто спеціально не демонстрував присутність Алексії у сусідній кімнаті, але вони й не надто приховували це.

Довелося чекати тиждень, перш ніж сталося те, на що всі сподівалися.

Кес постійно була з дівчиною, і дозволяла собі розслабитися лише вночі, коли та теж спала. Але і в цей час Алексія не залишалася без нагляду, як думали інші.

Найчастіше сильні менталісти вибирали своїми супутниками великих тварин, щоб ті одразу могли продемонструвати оточенню силу їхнього дару. Проте Кесседі пішла іншим шляхом і приручила звичайного непоказного птаха. Той був схожий на дивний гібрид ворони та павича, щоправда, від останнього у нього був тільки надто довгий хвіст. Загалом мало хто звертав увагу на незвичайного супутника, вважаючи, що це лише сентиментальні спогади жінки. Але члени королівської сім'ї знали, що Кара, як звали птаху, була одним з останніх чорнокрилих феніксів. Саме гострий розум і незвичайний вигляд дозволили їй вижити й не потрапити до тенет мисливців за магічними складовими.

Саме супутниця і наглядала за Алексією та своєю господаркою, поки ті відпочивали.

Некромантка вже заснула, коли гела звернулася до Кари:

«Тебе щось турбує?»

«Поруч хтось є, і він чекає»

«Чого?»

«Не знаю»

«Тоді, робимо все, як завжди», - усміхнулася жінка, вже передчуваючи швидке викрадення або втечу.

Неквапливо роздягнувшись, вона підійшла до столика і відпила трохи води. У тієї був дивний смак – трохи терпкий, і водночас солодкий.

«Снодійне? Чому б і ні?» - вона випила весь вміст, а потім непомітно прийняла інший відвар, що нейтралізує випите зілля. Судячи зі смаку, вона мала б заснути вже за дві хвилини та проспати до самого ранку.

Прикинувшись сплячою, вона швидко поєднала свій зір із зором Кари. Спочатку нічого не відбувалося, але потім у стіні раптом відкрився потайний хід. Напруга скувала все тіло жінки, але нічого не відбувалося – ніхто не зайшов до їхньої кімнати й навіть не підкинув артефакт. Зате через кілька хвилин Алексія встала з ліжка, і, немов уві сні, пішла до потайних дверей. Її рухи були настільки неприродними, що сумнівів не залишалося – її зачарували.

«Отже, слід шукати менталіста» - зрозуміла Кес. Хоча про це вона й сама здогадалася – у її кімнату ніхто не заходив, отже, снодійне підкинув один із супутників.

«Мені простежити за нею?» - Запропонувала Кара, але жінка відмовилася.

«Не варто. Відправлю одну з мишей», - подумавши про це, вона відразу випустила одного гризуна слідом за дівчиною. Дуже вчасно, бо двері за нею одразу ж зачинилися. Дивитись на світ очима миші було дивно і незручно, але вона єдина б не викликала підозр – у стінах їх завжди було повно.

Дівчина йшла повільно, як для людини, але досить швидко, як для гризуна, та ледь встигала за нею. Минуло лише кілька хвилин, і Кессіді схвильовано сіла на ліжку, забувши про все. Перед нею відкрився портал, і в його м'якому світлі було видно чоловічу постать. Обличчя вона розгледіти не змогла, але було зрозуміло, що він високий і стрункий. Коло підозрюваних звужувалося.

- Іди сюди, дитя моє. Чоловік уже зачекався на тебе, - простяг він руку до Алексії, і та слухняно вклала пальці в його розкриту долоню. Секунда, і дівчина вже зробила крок у портал, який вів до нагів. Чоловік затримався – щось збентежило його. Кес навіть не зрозуміла, коли він помітив мишу, але наступної миті він буквально розтоптав її своїм підбором. Останнє, що почула гела, було: - Ненавиджу гризунів!

Маг вийшов з порталу, і першим, що він побачив, була Алексія, що стояла на колінах. В очах дівчини було лише одне почуття – беззаперечне обожнювання. Вона готова була підкоритися своєму чоловікові у всьому, хоч би який наказ він не віддав - словом або жестом.

Наг стояв перед своєю дружиною, височіючи над нею, наче величезна гора. При цьому у нього вистачило нахабства взяти її за підборіддя і трохи підняти його, змушуючи дружину дивитися йому прямо в очі.