Розділ 47

Скай дивився вслід дівчині, і його губи самі собою щільно стиснулися. Так, такого він точно не хотів. Думав, звичайно, що рано чи пізно його секрет розкриється, але не уявляв, що це станеться саме так. Зараз наздоганяти Ріну він не стане - в цьому немає жодного сенсу, та й що він їй скаже? Хлопець був упевнений, що та його й на поріг не пустить, не те щоб вислухати.

Розчаровано зітхнувши, він знову прийняв колишній образ учня Ашхема і поплентався до своєї кімнати.

Як і багато хто з тих, хто закінчив академію, він не поспішав покидати її стіни, навіть коли з'явилася така можливість. Він був метаморфом - магом, який умів змінювати свій вигляд. Зазвичай метаморфами називали перевертнів, тобто істот, здатних перетворюватися на тварин, але він був іншим. За бажання Скай, звичайно, теж міг би набути форми іншої істоти, але на відміну від інших, він умів ще й частково змінювати власну зовнішність. Такий шпигун став би знахідкою для будь-якої держави, але шаї Нар зі звичною йому турботою вирішив приховати талановитого учня від Ради. Зате для власних потреб він регулярно залучав сили хлопця, а той і не пручався.

Його нова місія розпочалася з появою Ріни в Ашхемі. Ректор ще навіть не встиг поговорити з батьком дівчини, але вже тоді зрозумів, що учениця зовсім незвичайна. За такою треба було наглядати, щоб вона не встигла наробити справи.

Власне, його завдання було простим – стежити за дівчиною та повідомляти ректора про те, що з нею відбувається. Не втручатися без нагальної потреби (власне, за весь цей час такого жодного разу і не було) і спрямовувати на «шлях істинний».

Якщо говорити відверто, то вперше, коли Скай почув від ректора про Ріну, то, м'яко кажучи був не в захваті від завдання. Дівчина була зарозуміла, дивилася на всіх, як на сміття, і не приховувала того, що вважає себе кращою за інших. Шаї Нар делікатно описав гелу, намагаючись не бути упередженим, але метаморф уже подумав, що такого нещастя на його голову ще не було.

Дівчина справді виявилася такою, як думав Скай. Різниця була лише в тому, що всі дивилися на неї поверхово, як і вона сама – на інших.

Першим завданням було показати Ріні, що не всі в Ашхемі такі монстри, як вона вважає. Спочатку хлопець подумав, що їй було б легше спілкуватися з дівчиною-одноліткою, але потім вирішив, що це погана витівка – все ж, могли виникнути конфузи, якби він говорив про себе в чоловічому роді, а це було б… дивно. Загалом, Скай на подив швидко порозумівся з Ріною. Їхнє спілкування нічим не відрізнялося від того, як це відбувається між іншими людьми, і це спершу дивувало – жодного нахабства, зарозумілості чи лицемірства хлопець не помітив. Ба більше – дівчина була надзвичайно боязка та ніжна. Здавалося, вона не зближується ні з ким, бо боїться, що її відштовхнуть, або посміються над не надто розвиненою силою. Тим більше, що ще на початку Айя серйозно принизила дівчину.

Другим дивним фактом стало те, що Ріна з власної волі почала допомагати йому у їдальні. Так, він натякав на це і певною мірою спонукав прийняти подібне рішення, але жодним чином не тиснув на неї. Дівчина все зробила сама, як і наважилася запропонувати свою допомогу Глоссу. А ось це, до речі, стало для Ская цілковитою несподіванкою – він завжди з побоюванням ставився до професора бойової магії.

Хлопець не знав, коли саме це сталося, але лише через кілька тижнів, він зрозумів, що йому приємно спілкуватися з Ріною. Дійсно приємно. Вона була такою веселою, щирою та допитливою, що це не могло не чіпляти. Скай бачив, як вона прагнути стати кращою та сильнішою, то ж допомагав, якщо міг це зробити.

Окрема історія була з Даром. Якщо на початку знайомства хлопець вважав, що дівчина поводиться з ним так само як і личить усім гелам (тобто як із низькопробним рабом!), то дуже скоро зрозумів, що це не так. Дарій був для неї другом, чию думку вона цінувала. Напевно, саме супутник змусив її інакше поглянути на решту учнів та піти на контакт із ними. Певною мірою Скаю стало навіть трохи прикро, коли Ріна звернула свою увагу на Каяла. Він відразу ж подумав, що дівчинці сподобався цей зарозумілий і самозакоханий аристократ, але, на щастя, дуже скоро зрозумів, що це не так. Так, він був того разу біля берега і бачив, як некрасиво повівся маг. А ось Ріна приємно здивувала його не тільки давши відсіч, а й покаравши кривдника. Шкода тільки, що Фрейя не додивилася спектакль до кінця, інакше все було б інакше. Хоча, чи так це погано? Конфлікт став каталізатором, який запустив низку подій, завдяки якій Ріна стала тією, ким була зараз.

Думка про те, що незабаром Ріна покине Ашхем, засмутила Ская. Він звик до неї, і вона йому, мабуть, навіть подобалась. Хоча так, напевно подобалася. У ній було щось, що він сам не міг би описати – щира, ніжна та трохи боязка. Вона намагалася завжди дбати про близьких їй людей, хоч і у своїй манері. Але на відміну від інших учнів Ашхема, вона ніби жила у своєму невеликому світі, де все було добре. Хоча метаморф точно знав – не від хорошого життя вона потрапила сюди, і вже точно не така наївна, якою іноді здається. У них із Дарієм було щось спільне – вони не замислюючись вставали на захист тих, кого вважали слабшими за себе. То чи може людина з такими принципами бути поганою? Скай у цьому дуже сумнівався.

Сьогодні весь вечір у хлопця було погане передчуття, й інтуїція буквально кричала, що йому не варто змінювати свою зовнішність. Тільки з цієї причини він і ризикнув постати перед шаї Наром у чужій подобі, хоча знав, що ректор дуже не любив цього. Але після прямої вказівки, він не смів заперечити, і все ж довелося прийняти свій справжній вигляд. Хто ж знав, що Ріна наважиться не послухатися гобліна, і вийде з кімнати раніше, як він подасть сигнал? А тепер усе вийшло саме так, як вийшло. Не складно здогадатися, що відбувається у дівчинки в голові - брехун, зрадник, шпигун і ще сотня приємних епітетів у його бік. Так, певною мірою вона має рацію, але все ж він хотів чесно поговорити з нею. Тим паче, що своєї провини ні в чому не відчував - він повідомляв ректорові те, що той міг дізнатися і сам. Різниця лише в тому, що на це пішло б трохи більше часу.