Розділ 34

- Фрейє, відпусти її! – різко промовила Амелія, хапаючи подругу за другу руку. Дар застережливо загарчав.

- Пішов геть, бо я вб'ю її! - Пригрозила дівчина, і на одязі Ріни утворилася тонка кірка криги. Пес не відступив, і тоді гела прохрипіла:

- Він перетворився на дракона швидше, ніж ти зможеш заморозити моє серце.

Синьоволоса кинула швидкоплинний злий погляд на пса, і звернулася до нього:

- Відійди, і я відпущу її.

Дарій зробив крок назад, але зуби все ще шкірив, показуючи, що будь-якої миті кинеться на дівчину, в якій би подобі не знаходився.

Учениця різко відпустила Ріну, і та схопилася за горло, жадібно хапаючи ротом повітря.

Подруги Фрейї миттю стали поруч, але було помітно, що цього разу вони не збираються підпускати її до дівчини.

- Тобто те, що ти казала – правда? Він справді перетворюється на дракона? – з обережністю запитала Лукреція, зиркнувши на Дара.

- А тобі потрібне підтвердження моїх слів від неї?! – їдко поцікавилася Фрейя. Дівчина не відповіла, але з цікавістю подивилася на Ріну. Супутник стояв поруч зі своєю подругою, а шерсть на його загривку була здиблена.

- Ріно, що відбувається? Ми всі бачили дракона у класі, але потім він зник, як і ти. Фрейя наполягає на тому, що це твій пес перетворився на дракона, а потім ви разом відлетіли, - так само обережно, як і подруга, запитала Айя.

Гела подивилася на Дара, а потім звела погляд на подруг. Можна було брехати й надалі – її слово проти слова Фрей. Хто переможе? На її боці ректор, то ж відповідь очевидна. Але вона так не хотіла - для чого ще більше налаштовувати дівчисько проти себе? Та й що це їй дасть?

Інтуїція підказувала, що ці дівчата не розкриватимуть її секрету, але для надійності треба було зробити ще дещо. Вона встала рівно, розпрямивши плечі й гордо піднявши підборіддя. Вона справжня гела. По праву народження та сили. А, отже, і поводитися повинна відповідно.

- Присягніть, що все, що ви почуєте, не вийде за межі цієї кімнати.

- Ще чого! – фиркнула Фрейя, але решта дівчат була налаштована більш миролюбно.

- Присягаємося, - майже одночасно промовили вони. Слабкий спалах зафіксував магічну клятву. Але Ріна не поспішала нічого говорити, і тоді Амелія невдоволено смикнула синьоволосу подругу за руку.

- Ауч! Боляче! - Зашипіла та, а потім, потираючи зап'ястя, процідила через зуби: - Добре-добре, присягаюся!

Як тільки останній магічний спалах згас, Ріна, дивлячись в очі Фрейї, спокійно продовжила:

- Моє ім'я – Ріна Шарден. Я гела Йоденхела по праву народження та сили. А мій супутник Дарій – справжній дракон. Я опинилася в Ашхемі через помилку, яку зараз усіма силами намагаюся виправити.

У кімнаті запанувала тиша. Схоже, чи не вперше подружки не знали, що сказати, і яку їдку фразу можна кинути, щоб посміятися.

- Ти дійсно гела? – першою прийшла до тями Амелія.

- Так. Мене виховували так, а пізніше, досягнувши повноліття, я підтвердила цей статус, – кивнула дівчина.

- Стривай, якщо не помиляюся, Шарден - прізвище королівської сім'ї, - спохмурніла Лукреція. Ріна зітхнула - цю подробицю вона не хотіла б видавати, але тепер пізно відмовлятися.

«Ну давай, говори, якщо почала» - пробурчав Дар. Він взагалі у цій ситуації був скоріше за війну проти всіх.

- Так. Мій дядько – король Йоденхела.

Ще одна новина, яка шокувала дівчат.

- Кхм... Не хотілося б піддавати сумніву твої слова, але чому ти досі тут, з таким рівнем сили та зв'язками? – ці слова Амелії змусили весь квартет зі ще більшою цікавістю подивитися на Ріну.

– Виникла помилка, через яку я перенеслася замість місця, куди хотіла потрапити – до академії, а вона, як відомо, не відпускає просто так. Мій рівень сили справді високий, але, на жаль, до зустрічі з Дарієм я цього навіть не підозрювала. Я не надто добре контролюю магію, і Ашхем це відчуває, - на підтвердження своїх слів дівчина підняла руку з браслетом.

По гостях було видно, що у них виникло чимало запитань, але вони не знали, як їх поставити, і як не завадити одне одному. Зітхнувши, Ріна запропонувала:

- Якщо Фрейя поки що передумала вбивати мене, то ви можете сісти, і я спробую відповісти на ваші запитання. Не всі, але на які зможу, - знизала вона плечима, а потім попрямувала до шафи. Там вона непомітно дістала з рюкзака пачку улюбленого печива та пляшку із соком. Треба було поводитися гостинно, але при цьому розкривати всі таємниці їй поки що не хотілося. Нехай хоч секрет її унікального артефакту залишиться нерозкритим.

Лукреція, Айя і Амелія влаштувалися на її ліжку, ну а блакитна вибрала жорсткий стілець. Ріна ж чомусь вирішила сісти на підлозі, біля лежака Дарія. Пес, до речі, ліг, але було помітно, що він все ще недовірливо ставитися до дівчат і готовий будь-якої миті стати на захист подруги.

- Чому твій супутник перетворився? – Лукреція зиркнула на пса, а Айя хмикнула. Як менталіст вона чудово розуміла різницю між свідомістю звичайної, хай і дуже розумної, собаки та дракона. Древні ящери були воістину мудрі й багато в чому перевершували людей. Тож те, що Дарій погодився стати супутником гели, було зовсім нетиповим. Сама ж Айя тепер зовсім інакше дивилася на пса - зі звичайною твариною практично неможливо поговорити, не підкоряючи її собі, але з драконами можна було спілкуватися на рівних, навіть не впливаючи на них.