Розділ 29

Наступного дня, тільки розплющивши очі, Ріна чітко зрозуміла, що не спілкуватиметься з подружками. Це виглядало б щонайменше дивно. Та і як вона це зробить? Навряд чи дитяча схема «Привіт, нумо дружити» тут спрацює. А інтригами гела була сита по горло, як і розрахунками.

Спільна робота зі Скаєм ще більше переконала її в тому, що не варто квапити події та штучно створювати те, чого немає. З цим хлопцем їй було легко та комфортно, то чи варто було ще когось пускати у своє життя? Ні, однозначно ні.

Ще до початку сніданку Ріна ухвалила таке рішення і була твердо впевнена в ньому, проте вже до обіду все змінилося.

Гела як завжди, працювала над банальним артефактом, що визначає отрути, коли почула роздратовану тиху лайку за сусіднім столом. Це Лукреція лаялася гоблінською мовою, прибираючи наслідки чергового експерименту. Викладач, помітивши це, підійшов і уточнив, у чому проблема, але дівчина лише роздратовано відмахнулася від нього, знову перечитуючи рецепт.

Ріна й думати забула про інцидент, якби подібне не повторилося ще кілька разів за одне заняття. Зазвичай у талановитої учениці завжди з першого разу виходили будь-які досліди, тож ця ситуація була по-справжньому дивною.

- Шасан айк! Де я знайду корінь опівнічної мандрагори?! Її вже років двісті, як ніхто не знаходив! - Встигла почути Ріна злий шепіт Лукреції. Втім, незабаром дівчина опанувала себе і спробувала зайнятися іншим експериментом. Той, звісно ж, вийшов із першого разу, але жодного задоволення на обличчі учениці не з'явилося. Схоже, що її думки все ще були зайняті минулою невдачею.

«Що це з нею?» - здивувалася Ріна.

«Схоже, дівчисько намагається зробити еліксир для роздвоєння особистості» – майже одразу, відповів Дар.

«Що це таке і чому ти вирішив, що саме його вона хоче зробити?»

«Це еліксир, який на кілька годин може створити копію того, хто його вип'є. І це єдине зілля, де корінь опівнічної магдрагори неможливо замінити на інші інгредієнти»

«Але ж існує безліч інших способів створити другу особистість!» - одразу заперечила гела. Навіть вона, досить слабкий за загальним міркам маг, чудово знала, що подібні зілля не рідкість.

«Ні. Всі ці порожні еліксири створюють лише видиму оболонку, яка виконуватиме базові команди та говоритиме завчені фрази. Цей же еліксир буквально розділяє мага, створюючи дві абсолютно однакові особи. Вони існують незалежно одна від одної й можуть самостійно приймати рішення. А після завершення дії зілля, всі думки, почуття та спогади об'єднуються, залишаючись у голові вихідника. Так що якщо хтось із магів скористається ним, неможливо буде навіть підловити його на брехні»

«Тобто, якби Лукреція створила свою копію, ніхто б цього навіть не помітив?»

«Саме так. Але цей еліксир має серйозний побічний ефект, через який маги практично знищили північну мандрагору – той, хто його вип'є, не може робити це зі злим наміром. Багато хто хотів знайти лазівку у цьому правилі, але в них нічого не виходило – зілля просто не діяло»

«І тому вони готували його раз за разом?»

«Так»

Ріна із сумнівом глянула на Лукрецію – та виглядала дуже засмученою, і навіть не звертала увагу на те, що вогонь під однією з колб майже згас.

«А може тому й не виходить, що в неї не надто добрі наміри? Або вона просто не знає про це правило…» - припустила дівчина, але супутник мотнув головою:

«Виключено. Про це пишуть абсолютно у всіх книгах з алхімії та зіллєваріння. Та й проблем зі створенням еліксиру не повинно бути – просто діяти воно буде не на всіх, от і все»

До кінця заняття залишалися лічені хвилини, і Ріна раптом згадала, що саме артефакт Лукреції відтягнув учора на себе більшу частину магії Фрейї. Після такого було б безглуздо думати, що вона може бути злим генієм. Дівчинка, безумовно, розумна, але навряд чи хотіла створити еліксир роздвоєння особистості для чогось поганого. Знаючи її, гела навіть не здивувалася, якби учениця просто таким оригінальним способом створила собі ідеального напарника для дослідів.

На губах з'явилася хитра посмішка – Ріна вже зрозуміла, як може відплатити Лукреції за спробу врятувати її. Тим більше, що з усієї компанії Фрей, саме вона найбільше імпонувала гелі.

«Так, що ти вже задумала?» – правильно зрозумів її погляд Дарій.

«Нічого» - з абсолютно безневинним поглядом відповіла Ріна.

«Знаю я твоє «Нічого»! Це ти зараз так говориш, а мені потім розгрібати!»

«Гаразд, побачиш. Але нічого поганого»

Супутник невдоволено забурчав і ліг біля ніг дівчини. Судячи з її тону (а він навіть у думках вже навчився розрізняти його!), ніякої катастрофи не мало відбутися. Хоча, звісно, ​​гела й сама була як ходяча катастрофа, тож у її випадку «нормально» – поняття відносне.

Останнім часом Ріна стала носити свою диво-сумку з собою, то ж після заняття вона трохи затрималася і, загадавши що їй потрібно, дістала з неї невеликий паперовий пакет.

- Це він?

Дар навіть не здивувався, коли під ніс йому підсунули кілька невеликих коренів мандрагори. Пес скривився - рослина мала дуже різкий і неприємний запах, тому сплутати його з чимось іншим було складно.