Наступний день в Ашхемі був вихідним, але перший навчальний день приніс Ріні неприємний сюрприз. Кидати заняття з бойової магії через дурний конфлікт із Каялом вона не збиралася, але й постійно уникати мага було складно. Прикинувши, що бігати вічно не вдасться, вона зробила те саме, що й хлопець – удала, що його не існує. Хоча, якщо відверто, у цей день у неї було чим зайняти себе, а саме, відбивати постійні атаки Фрейї.
Блакитна бестія злилася на неї, але цього разу не просто кидала роздратовані погляди, а й підлаштувала все так, щоб напарниця Ріни відмовилася від неї. У Глосса не було особливого вибору, і він поставив гелу на спаринг з Фрейєю, і тут вже дівчина відігралася на повну.
Учениця жодного разу не задумалася про те, що можна бити трохи слабше. Та й взагалі, здавалося, сприймала бій як справжній, намагаючись завдати якнайбільше болючих ударів.
«Шасан айк! За що вона зі мною так?!» - вкотре падаючи на землю, подумала Ріна. Вона ще в перші хвилини змирилася з тим, що до кінця тренування її тіло буде схоже на відмінну відбивну.
«Сама не здогадуєшся?» - вліз у її думки Дар.
«Думаєш, це пов'язано з Каялом? Але ж між нами нічого немає!» - здивувалася гела.
«Ну, по-перше, вона може цього не знати, а, по-друге, - хлопець явно дав зрозуміти, що не рівно дихає до тебе».
Задумавшись над словами друга, дівчина ледь ухилилася від удару, але все ж змогла завдати свого. Слабкого та змазаного, але це краще ніж нічого.
Найнеприємніше те, що цього разу Фрейя навіть не намагалася підколоти її - вела бій мовчки, без жодного слова, але з такою злістю в очах, що хотілося швидше втекти. Мабуть, якби могла – вона вже давно по стіні розмазала гелу, але присутність професора трохи охолоджувала її запал.
«А так тепер буде щоразу, якщо ми не поговоримо» - раптом зрозуміла Ріна. Інше питання – як це зробити? Адже під час бою блакитна не стане її слухати, а іноді навіть до себе не підпустить. Не станеш же перекрикуватись і розв'язувати подібні питання на очах у всіх. Та й Каял може втрутитися – адже чоловіче самолюбство ніхто не скасовував, і він не захоче ганьбитися, виставляючи напоказ її відмову.
До кінця уроку Ріна так і не придумала, як залагодити конфлікт, але точно зрозуміла одне - вона більше не хоче повторення такого ж заняття. Краще одразу кидати ведення бою. Всі сили тільки на те і йшли, щоб зцілювати себе, а треба було зосередитися і на власних атаках.
Синьоволоса бестія була значно досвідченішим бійцем, ніж Ріна – її фізичній підготовці могли б позаздрити найкращі вартові її дядька. Отже, дівчина на собі відчула, що це таке, коли в тебе збиває подих від болю в грудях, а хребет буквально вилітає під час падіння. Присмак крові в роті за останню годину став майже звичним, як і печіння губ та вилиць. Фрейя не особливо церемонилася, і завдавала ударів куди доведеться. Кілька разів Глосс навіть зупиняв її, вважаючи, що та поводиться занадто агресивно (дійсно?!).
Сигнал про закінчення уроку пролунав несподівано, але гела вперше так йому зраділа. Однак, розслаблятися було ще зарано – попереду була розмова з Фрейєю. Руки та ноги тремтіли, але дівчина змусила себе піднятися. Вона швидко торкнулася рукою губ, стираючи з них кров і водночас зцілюючи. Останнім часом подібна магія давалася їй напрочуд легко.
- Фрейє, - покликала вона суперницю, але та навіть не повернула голову в її бік. – Фрейє! - Ще раз повторила гела, і переконалася, що дівчина навмисне її ігнорує. Нарешті, вона наблизилася до учениці й твердо вимовила її ім'я втретє, але синьоволоса знову вдала, що не чує її й продовжила балакати зі своїми подругами. До речі, ті вже з цікавістю поглядали на Ріну. Не витримавши, гела схопила Фрейю за руку, щоб та більше не мав шансів ігнорувати її. Руку обпалило холодом, і вона відразу відсмикнула її.
Суперниця повільно обернулася, і холод у її очах не віщував нічого доброго. Дивно, але тільки зараз Ріна помітила, що майже всі учні, крім подружок-вискочок, уже пішли з арени.
- Мені здавалося, що я чітко дала зрозуміти, що тебе не бажаю знати. Чи мої натяки були недостатньо зрозумілі? – голос дівчини звучав спокійно, але очі були готові стерти з лиця землі.
- Ти висловилася достатньо зрозуміло, але, думаю, нам є ще що обговорити, - не знітилася Ріна.
– Ти помилилася. Мені нема чого з тобою обговорювати, - Фрейя відвернулася, але гела швидко стала перед нею.
– А мені так не здається. Що з тобою сьогодні таке? Якщо ти злишся на мене, то скажи все прямо! Я не хочу, щоб наступне тренування було таким самим, як це.
Блакитна схрестила руки на грудях і з презирством запитала:
- Те, що тобі здається – твої проблеми, але аж ніяк не мої. Що ж до наступного тренування – то мене все влаштовує. Чи ти думаєш, що мені не сподобалося щоразу показувати тобі твоє місце?
– Що? - Дівчина знітилася.
- Що чула. Таку егоїстичну і зухвале стерво як ти давно треба було поставити на місце, але все якось шкода було. Думала, що ти просто ще не втяглася, не зрозуміла, що Ашхем – це зовсім інший світ. Але, як виявилось, ні. Ти просто егоїстична дурепа й не хочеш приймати, що тепер уже не вдома. Навіть не так – тепер саме це – твій дім! А з твоїм завзяттям, - у цей момент Фрейя пройшла поглядом по браслету Ріни, і їй одразу ж захотілося сховати його, - взагалі навряд чи колись виберешся звідси.