Розділ 25

- Майже всіх новоприбулих учнів ми вже встигли поселити у гуртожитку. Залишилося лише кілька, але їх ми підселимо до тих, хто має найбільші кімнати. Втім, наважусь нагадати, що більше в Ашхемі не залишилося вільних місць - ще трохи й ми змушені будемо закрити портали для переміщення, - професор Глосс багатозначно подивився на ректора, і той кивнув.

- Дякую, Римусе, - подякував він за звіт, і продовжив: - Я радий, що ти погодився взяти на себе роботу з новими кураторами та не відмовився від своїх колишніх обов'язків. Не знаю, хто б ще впорався із цим завданням так само добре, як і ти.

- Турбота про новоприбулих учнів і раніше була частиною моєї роботи, - нагадав він. - Різниця лише в тому, що зараз їх стало занадто багато, - з натиском сказав чоловік, але шаї Нар вдав, що не помітив цього. А що він міг сказати, якщо ніяк не міг вплинути на те, що відбувалося поза стінами Ашхема?

- У будь-якому разі, наше завдання – подбати про них та дати належне виховання. Допоможи Феліції підготувати списки тих, хто вже зняв браслет. Якщо так піде й надалі, ми змушені будемо провести іспит раніше! - гоблін підняв погляд на Глосса і твердо сказав: - і цього разу оцінюватимуть не тільки їхні дії під час перевірки, а й усе, що вони робили до цього.

- Звичайно, - професор анітрохи не зніяковів, хоч і зрозумів, про що саме йдеться. В останні роки дуже багато учнів Ашхема шахраювали і провалювали випробування, щоб у них була можливість затриматися в академії. - Я можу йти?

- Так, звичайно, - ректор взяв у руки перо і раптом, наче згадавши, поцікавився: - До речі, а як там нова менталістка? Та, що прибула кілька місяців тому.

- Ріна? – відразу зрозумів про кого він каже Римус.

- Так, здається, вона, - насупився ректор.

– Вже адаптувалася. Спочатку було трохи складно звикнути до всього, але згодом вона пристосувалася. Наразі видно явний прогрес – наполегливо займається і під час лекцій, і сама. Нещодавно виявила бажання відвідувати додаткові заняття, і я не знайшов причин відмовити їй.

- Чудово. А що щодо колективу? Пам'ятається, вона була агресивно налаштована.

Глосс зам'явся, ніби підбираючи слова.

- Відкритих конфліктів я не помічав, але й близьких друзів, як мені відомо, дівчина не завела.

- Добре, дякую, - ректор кивнув, даючи зрозуміти, що розмова завершена, але Римус продовжив її:

- Мені варто звернути на неї більшу увагу?

- Ні, того, що ти мені розповів, цілком достатньо.

- Дівчина вас чимось зацікавила? – допитувався він.

– Не вона, а її магія, – резонно уточнив гоблін. – Ментальна магія не рідкість серед нас, але людей із подібним потенціалом небагато. Тим паче, що супутник таких розмірів абсолютно нетиповий для того рівня сили, яким вона зараз має.

- Згоден, - кивнув професор. Зважаючи на все, подібне пояснення його задовольнило. Розмова тепер була дійсно закінчена, то ж Глосс залишив ректора одного.

Шаї Нар глянув на зачинені двері й зітхнув. За стільки років на посаді ректора він уже навчився розуміти, як впливають усі зовнішні конфлікти на те, що відбувається в Ашхемі. Ось і тепер загострення конфлікту між нагами та Йоденхелом спричинило прибуття більшості нових спалахів.

Суть була простою - Рада Круса розуміла, що одним Йоденхелом змії не наситяться й захочуть піти далі. На жаль, внутрішні усобиці не дозволяли королям виступити об'єднаною армією і назавжди знищити ворога. Все ж таки було чимало сильних воїнів як серед хвостатих, так і серед звичайних людей, із земель, захоплених під час минулої війни. Відтак кожна сторона хотіла отримати більшу перевагу.

У цьому випадку Ашхем був тією самою зброєю, яка могла вирішити результат усієї війни. Точніше – його учні. Сенс був простий – забираючи зі своїх вулиць спалахів, держави могли убезпечити себе від спонтанного викиду магічної енергії. Гонимі страхом, новачки рідко могли це контролювати, а отже, наражали на небезпеку все оточення. Крім того, що більше магів потрапляло в стіни академії, то вищою була ймовірність того, що королівства зможуть отримати вже навчених магів, у майстерності яких ніхто не сумнівався.

З того самого моменту, як шаї Нар став ректором, він тільки те й робив, що боровся за зміну статусу академії. Багато в чому він досяг успіху, але попереду було ще чимало роботи. Принаймні якщо він хоче для своїх підопічних хорошого майбутнього. А цього він дуже хотів.

Його власна сім'я, як і всі гобліни, не сприйняла серйозно намір тоді ще юного шаї Нара очолити Ашхем. Тим більше коли він відкрито заявив про те, що не використовуватиме своє становище для поліпшення життя свого народу. Проте, більшість маленького народу потай ненавиділа інші раси й сподівалася колись захопити їх. Подібний підхід був чужим для ректора академії, то ж він філософськи сприйняв втрату сім'ї. Попри зовнішню твердість та вимушену жорсткість у всьому, що стосувалося роботи, шаї Нар ніколи не був прихильником жорстокості та насильства. І тим більше не розумів, як можна свідомо створювати для цього воїнів.

«Що ж, дівчинка дала мені особливу перевагу. Як тільки Рада розбереться з нагами, я поставлю питання рубом, і вони будуть змушені прийняти мою позицію. Тим більше, що король Йоденхела пообіцяв підтримати мене», - вирішив гоблін, задумливо дивлячись на затягнуте хмарами небо.